Життя та діяльність Валентина Отамановського

 

Розділ І. Життєвий шлях В.Д. Отамановського (1893-1964)

Розділ ІІ. Діяльність В.Д. Отамановського як вченого, педагога, організатора науки

 

 

Актуальність теми.  Протягом тривалого часу наукова спадщина багатьох видатних українських учених замовчувалася. Тому тепер, коли відбувається хоч і запізнілий у часі, але закономірний процес переоцінки цінностей, пов’язаний, насамперед, із відтворенням національної ідеї, Україна повертає забуті імена вчених, діячів культури і мистецтва, яким належить вагомий особистий внесок у становлення державності. 

До когорти таких видатних діячів вітчизняної науки належить Валентин Дмитрович Отамановський. Один із засновників Української Центральної Ради, відомий громадсько-політичний діяч, знаний вчений, дослідник широкого гуманітарного, практично-енциклопедичного спектру – краєзнавець і пам’яткознавець, спеціаліст з історії та права українських міст середньовіччя, історії медицини й аптечної справи, історик науки, бібліограф, видавець, перекладач і знавець багатьох мов, письменник, педагог, організатор науки, просвітянин та освітянин, доктор історичних наук, професор, він, як особистість, заслуговує на пильну увагу істориків.

За роки незалежності України відбулось відкриття та дослідження видатних діячів, які за радянського часу замовчувались, в тому числі і В.Д.Отамановського. На перший погляд може здатися, що за ці роки розповіли вже все про його життя та діяльність, а біографію можна вважати цілком відтвореною. Проте, це далеко не так. Незважаючи на постійний інтерес дослідників, вона залишається до сих пір недостатньо вивченою. Насправді детально досліджені лише декілька (хоча, безумовно, важливих і яскравих) епізодів життя діяча. Тому наша робота спрямована на поглиблене вивчення не лише біографічних відомостей, але й творчої діяльності В.Д.Отамановського, аби ми знали наших співвітчизників та їх досягнення.

Об’єктом дослідження є В.Д. Отамановський як вчений, педагог, організатор науки.

Предмет – діяльність В.Д. Отамановського в галузі  історії науки та освіти, історичної, правознавчої  і, особливо, краєзнавчої  науки його часу, а також організації вітчизняного науково-освітнього процесу.

Хронологічні рамки курсової окреслені рамками життя  В.Д. Отамановського (1893-1964 рр.).

Джерельна база. Важливими джерелами при вивченні життєвого шляху В.Д. Отамановського є його опубліковані праці: «Автобіографія ув’язненого Валентина Отамановського»  [17] та «Моє каяття» [14]. Адже саме вони дозволяють нам робити висновки про погляди вченого на ті чи інші події, його наміри та прагнення, його душевний стан у певні періоди життя. Не менш важливою є й публікація «Спогади про дядька» небоги В.Д. Отамановського, яка з іншої сторони дозволяє нам говорити про нього, як про справжню людину, з його переживаннями, радостями й тугою за Батьківщиною. 

Саме у Вінницькому державному обласному архіві  зберігається невеликий спеціальний  фонд В.Д. Отамановського, який включає не тільки збережені наукові монографічні праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, фотодокументи, рукописи праць тощо). Особливу цінність мають  довідки про краєзнавчу діяльність ученого.  Ці  довідки  дають об’єктивні свідчення про основні етапи життя та діяльності вченого, вони є  досить кваліфікованими й об’єктивними, бо здійснені  науковцями-дослідниками та журналістами, які  описували життєвий шлях і здобутки  В.Д. Отамановського вже за часи незалежної України.

Ступінь дослідження проблеми. За роки незалежності утворилась значна історіографічна база дослідження життя та діяльності В.Д. Отамановського. Однак зазначимо, що вперше ще за часів «горбачовської перебудови», було піднято питання про вивчення його біографії. Так, стаття Л.В. Філонова «Біля витоків історії», опублікована у жовтні 1988 р. в головній на той час газеті Вінниччини – «Вінницькій правді» [29]. Фактично ця стаття і започаткувала активне вивчення біографії та наукової спадщини В.Д. Отамановського. 

Системна ж історична реконструкція його визначної постаті в

сучасну добу розпочалася виходом у світ 1993 р., до 100-річчя Валентина Дмитровича, видання «Подільська старовина (науковий збірник на пошану вченого і краєзнавця В.Д. Отамановського)» (відповідальний редактор В.А. Косаківський) [19]. Воно містить десятки ґрунтовних статей, повідомлень, документів, цікаві матеріали до біографії вченого, перелік його друкованих праць, важливі відомості з історії Поділля. 

Про краєзнавчу діяльність В.Д. Отамановського в Кабінеті вивчення Поділля писала Л.Р. Кароєва [6;7]. 

У дисертаційному дослідженні З.С. Савчук «В.Д. Отамановський (1893–1964) – вчений, педагог, організатор науки», захищеному 2006 р., використано, ясна річ, ще значніший за обсягом і географією масив джерел. Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення В.Д. Отамановського як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого [26].

Ще однією працею є монографія І. Ю. Робак та З. С. Савчук  «Валентин Отамановський – революціонер, вчений, організатор науки», у якій проаналізовано  життєвий шлях і творчість видатного вітчизняного громадсько-політичного діяча доби Української революції, а в подальшому – визначного вченого і організатора науки Валентина Дмитровича Отамановського. Вперше висвітлюються деякі цікаві факти його біографії [23].

Цілісний біографічний нарис, присвячений В.Д. Отамановському, намагався створити С.І. Кот [8; 9]. Йому вдалося вперше у вітчизняній літературі правдиво висвітлити багато сторінок біографії вченого. Окремі відомості про В.Д. Отамановського можна почерпнути також з історичних студій В. Верстюка і В. Воловика, Р. Млиновецького, В. Пристайка, В. Прокопчука, Л. Шпильової та ін. [1; 2; 10; 20; 21; 22].

Відзначимо, що попри великий масив уже існуючих наукових досліджень біографії та діяльності В.Д. Отамановського, і досі залишається багато не вирішених питань щодо його постаті. 

Метою курсової роботи