Життя та діяльність Валентина Отамановського

Ще одним проявом творчості В.Д. Отамановського було написання історико-пригодницької повісті «Син України», яка й до сьогодні патріотично виховую українську молодь. 1919 р. «Вернигора» видала друком «Сина України». Це своєрідний ремейк «Життя і дивовижних пригод Робінзона Крузо…» Даніеля Дефо, свого часу перекладеного Отамановським українською для «Вернигори». Головний герой повісті Микола Наливайко – нащадок Северина Наливайка, незламний козак і український Робінзон. Опинившись на безлюдному острові, він мужньо бореться за життя і перемагає. Микола – палкий патріот своєї Батьківщини. Територію острова він називає Новою Україною, а свій укріплений осідок – Січчю і вивішує над ним український національний прапор. Після порятунку з вимушеного відлюдництва Наливайко поспішає до рідного краю, де стає до лав війська гетьмана Івана Виговського і героїчно гине під Конотопом [15]. Спонукало до написання такої повісті загибель одного з члена член «Братства самостійників» під Крутами Миколи Лизогуба. Сам ж В.Д. Отамановський пояснює свій намір так: аби «з печаттю твого духа» йшло в світ українське юнацтво. 

Важливим аспектом діяльності В.Д. Отамановського була охорона пам’яток історії та культури. Свої погляди виклав у зверненні до Раднаркому УСРР: «Зокрема ж щодо увічнення видатних діячів української культури відповідними монументами, окрім пам’ятника Котляревському в Полтаві, Україна не одержала від дореволюційних часів ніякої спадщини. Тому Радянська Україна, щоб зрівнятися з іншими культурними державами, повинна порушувати традиційні ювілейні дати...» [21, с. 32].

Заслугою В.Д. Отамановського є збереження історичних будівель Вінниці, особливо «Мурів», охорона могил – українського композитора П.І. Ніщинського в с. Ворошиловка, склепу видатного лікаря і педагога М.І. Пирогова, збереження могили С. Руданського захоронень померлих від тифу солдатів-галичан [23, с. 47]. В.Д. Отамановський активно займався вивченням життя й діяльності та увічненням пам’яті М.М. Коцюбинського.

Характеризуючи першу групу праць, слід відзначити, що основним предметом історичних розвідок В.Д. Отамановського були міста Правобережної України від середини ХІV до кінця ХVІІІ ст.. 

У своїй кандидатській дисертації В.Д. Отамановський працював над історією Поділля. У праці він намагався висвітлити  проблему еволюції правового стану і облаштування Вінниці на фоні соціально-економічного розвитку Побужжя XIV–XVII ст.. та процесу утворення станів. Відзначимо, що основними завданнями роботи було вирішення таких питань: а) походження давніх міст південного Правобережжя (як основну передумову генези українського міського ладу); б) коли і в силу яких соціально-економічних факторів виникло в цьому періоді місто у правовому тлумаченні (тобто автономний від волості організм, який користувався в управлінні і судочинстві «місцевим» правом, відмінним від права земського); в) якими були фактори, що визначали еволюцію правового стану українського міста і його облаштування; г) роль магдебурзького права в розвиткові українського міста південного Правобережжя XIV–XVII ст. [23, с. 56].

Внаслідок багатьох досліджень, вивчення великої кількості архівних джерел, рукописних та друкованих першоджерел минулих століть, В.Д. Отамановський дійшов остаточного висновку, що правовій свідомості українського народу завжди були чужими норми середньовічного католицького магдебурзького права. Ще задовго до рецепції іноземного права в Україні існував самобутній міський устрій, заснований на нормах і традиціях як давньоруського права, так і українського звичаєвого права. Чужоземні правителі вже у ХV ст.. прагнули знищити український міський лад і замінити на свій, основою якого було магдебурзьке право. Спираючись у боротьбі за національну незалежність на високу давньоруську культуру, український народ не одне сторіччя мужньо виборював власний, історично сформований міський лад, невід’ємну частину якого становило право на міський громадський суд.

До другої групи праць В.Д. Отамановського слід віднести дослідження з історії охорони здоров’я, медицини та аптекарської справи.  Інтерес до цього виду діяльності появився у вченого під час роботи в архівосховищах у пошуках матеріалів про Вінниччину упродовж 1924-1928 рр., де він вперше наштовхнувся на джерела з історії медицини та аптечної справи. Саме завдяки цій знахідці світ побачила праця «До історії медицини та аптечної справи у Вінниці й Вінницькому повіті другої половини ХVІІІ ст.», написана наприкінці 20-х років, а надрукована в 1930 р. [12], у якій В.Д. Отамановський на основі архівних джерел здійснив ґрунтовне дослідження даної проблематики. Однак до цієї теми він повернувся і в повоєнний період. Оскільки медичних вишах, де він працював, ця проблематика була найбільш принадною. Так, у 1952 р. побачила світ його монографія «Медицинское прошлое южного Правобережья Украины XVIII в. Материалы по истории русской медицины. Ист.-мед. исследование» [13], яка була визнана іншими вченими як оригінальна й актуальна праця. 

Особливої уваги  заслуговує ґрунтовна стаття В.Д. Отамановського «Реформы в Речи Посполитой, направленные на создание государственной системы здравоохранения, и их значение для Правобережной Украины», опублікована у 1959 р. У ній автор описує реформи, що були спрямовані на створення державної системи охорони здоров’я в колишній Польщі, зазначаючи, що