Життя та діяльність Валентина Отамановського

Внесок В.Д. Отамановського у вдосконалення організаційної структури Кабінету є беззаперечним. Адже сам завдяки його зусиллям зявилась можливість перетворити його  на науково-дослідний інститут з вивчення краю, який діяв би у структурі ВУАН. Так, в червні 1929 р. Президія ВУАН, схваливши досягнення Вінницької філії ВБУ та Кабінету вивчення Поділля, вирішила реорганізувати ці установи в науково-дослідний інститут з вивчення Поділля у системі Академії наук. У ті роки Валентин Дмитрович багато зробив для закладення підвалин сучасного вітчизняного краєзнавства. Спрямовуючи діяльність Кабінету, він орієнтувався на науково-дослідні методи, бо вважав краєзнавство комплексною науковою дисципліною. 

Таким чином, здобутки В.Д. Отамановського з дослідження історії українського феодального міста заклали основу для подальшого вивчення цієї проблеми, але вже іншими визначними українськими та російськими істориками (О.С. Компан, В.О. Маркіної, В.О. Романовського, М.В. Устюгова та інших). Безперечно, В.Д. Отамановський завдяки історичним дослідженням м. Вінниці стояв біля витоків українського історичного краєзнавства. Аназіз праць з медицини В.Д. Отамановського свідчить про те, що в ті часи він був найкращим істориком медицини не тільки в Україні, а й на теренах СРСР, бо ніхто інший не міг дорівнятися до нього за обсягом та вагомістю опрацьованої джерельної бази. В.Д. Отамановський є одним із фундаторів сучасного вітчизняного краєзнавства. Саме він започаткував систематичне, комплексне дослідження краю та поширення знань щодо його історії, культури, природи, населення, окремих галузей економіки. Роль В.Д. Отамановського у краєзнавстві визначається ще й тим, що він запропонував нові напрями у розробленні методики краєзнавчої праці, набагато випередивши фронт наукових пошуків своїх сучасників. 

 

 

В.Д. Отамановський – визначна постать української культури та науки. Хоча за радянських часів його вклад у вітчизняну науку замовчувався у силу певних обставин, але за роки незалежності його ім’я набуває розголосу. А наукові надбання становлять значний науковий доробок для подальших краєзнавчих та історичних досліджень. У ході написання курсової роботи нами було досягнуто поставленої мети: ми комплексно висвітлили життєвий шлях В.Д. Отамановського, його наукову, педагогічну та просвітницьку діяльність. 

У першому розділі курсової роботи було висвітлено основні віхи життя В.Д. Отамановського, формування та еволюцію його світогляду. Умовно виділено декілька періодів його життя: Вінницький, Казанський, Харківський. 

В.Д. Отамановський закінчив юридичний факультет Київського університету. Вже з молодих років він проявив себе як просвітник, що пропагував своїм учням і українським читачам новітнє слово європейської і світової гуманітарної науки. Був ідеологом «Братства самостійників». Брав участь у битві під Крутами. За часів УНР був членом Центральної Ради. До арешту, який стався 26 серпня 1929 р., жив у Вінниці. Відомий історик права, краєзнавець, бібліограф, науковий співробітник ВУАН, директор Подільської філії бібліотеки АН України. До арешту написав та видав низку праць з питань краєзнавства. Був засуджений до п’яти років позбавлення волі з пониженням у правах на два роки. Відбув два роки ув’язнення, а потім засланий до Татарської АРСР. З 1935 р. постійно переїжджає пошуках нової роботи, та щоб уникнути арешту. Переїхавши до Саратова, працював у Саратовському медичному інституті завідувачем кафедри латинської мови. Лише у 1958 р. повернувся до Харкова, де працював над дослідженням історії й розвитку аптекарської справи в Україні. 10 березня 1964 р. В.Д. Отамановський помер. Це була велика утрата. 

У другому розділі ми охарактеризували діяльність В.Д.Отамановського у різних сферах. Так, визначено особливу роль В.Д.Отамановського як організатора науки. Він був засновником Вінницької філії Всенародної бібліотеки ВУАН (1920), Кабінету виучування Поділля у м. Вінниця (1924), формував краєзнавчу роботу на Поділлі в 1920-1929 рр., зробив вагомий внесок у розвиток пам’яткоохоронної діяльності та бібліотечної справи. Започаткував  комплексні наукові дослідження становлення та розвитку Магдебурзького права на Поділлі. У Вінниці заснував «Музей друку» (1928)., ініціював створення вінницької комісії увічнення пам’яті М.М. Коцюбинського, організував  Вінницьке окружне краєзнавство та сприяв створенню Кам’янець-Подільського та Тульчинського наукових краєзнавчих  товариств при ВУАН. Як викладач вищих навчальних закладів В.Д. Отамановський  зробив вагомий внесок у підготовку педагогічних і науково-педагогічних кадрів.

З’ясовано внесок В.Д. Отамановського у розвиток вітчизняної галузевої періодики. Він започаткував видання «Звідомлення Вінницької філії Всенародної бібліотеки та Кабінету виучування Поділля» (1926, 1927), «Часописи Поділля» (1927-1928),  організував  видання «Енциклопедії українознавства» (25 випусків).

Наукові уподобання вченого відображені в понад ніж 50 друкованих працях. Чимало з них були початковими і заклали вагомий фундамент для подальших наукових розробок. Так, теоретичні та методологічні праці вченого справили значний вплив на формування таких наукових напрямів: 1) методика краєзнавчої праці та бібліографії; 2) історія права; 3) історія медицини та аптечна справа. Наукові програми В.Д. Отамановського тією або іншою мірою впливають на стиль мислення в тих