Антропоцентризм народної казки українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців

У параграфі 3. 1. 2. – «Взірцеві якості» охарактеризовано основні чесноти героя. Ідеальним персонажам властивий ідеальний набір дій, вчинків, суворо окреслених стосунків, емоцій і моральних цінностей. Герой-богатир, як втілення добрих начал у казці, стоїть на боці знедолених і слабих, є захисником своєї держави й насамперед має бути сильним і мужнім. Сила для героя-богатиря означає те саме, що краса для дівчини. Казковий богатир не просто сильний, він має надзвичайну силу, адже йому доводиться боротися не лише з людьми, а й з надприродними істотами, в його описах часто трапляються гіперболи, постійні порівняння, найбільше його сила та хоробрість розкривається в битвах. Надзвичайно велику роль у казці відіграють різноманітні повтори, які ми наводимо в описі героя та ін., до прикладу, це стереотипні діалоги – розмови з конем, помічниками, ворогами тощо. Хоча не всі герої наділені богатирською силою, вони всі до одного є сміливими й не бояться ані труднощів, ані поєдинків з чудовиськами, неухильно простують до своєї мети, у чому їм допомагають чарівні помічники. Тут виявляється оптатив як важливий модус казкової оповіді. Саме «сила волі» героя є вихідною передумовою його розгортання в казковій оповіді. У народній казці також утверджується думка, що сміливою є не та людина, яка нічого не боїться, а яка заради своєї благородної мети стає сміливою. В низці мотивів (АТU 326А (Про юнака, який хотів знати, що таке страх)) доводиться, що страх є нормальною людською емоцією і людина, яку нічого не лякає, є відхиленням від норми, вона втрачає життєву орієнтацію. У виконанні складних і небезпечних завдань героєві допомагають помічники, які становлять досить велику групу дійових осіб (звірі, люди, чарівні предмети). Помічником може бути будь-який персонаж, іноді вони взаємозаміняються, однак функція їх залишається тою самою. Образи чарівних помічників є відображенням давнього періоду існування людства, епохи язичництва, коли вірили в добрих і злих духів та богів, які допомагають або шкодять людині. Згодом мотив допомоги набуває в казці морального спрямування. Роль помічників є такою значною в казці, що це дало можливість твердити про пасивність головного героя, хоча в контексті канви казки це так не видається. Якраз внутрішню, моральну активність героя чарівної казки виокремлює у своєму дослідженні В. Бахтіна.

Отже, героєві властива насамперед доброта, у чарівних казках дуже часто зустрічаємо мотив допомоги героя слабшим і знедоленим, часто це звірі, дружба і вірність у стосунках завжди винагороджуються (ATU 554 (Вдячні тварини) ; СУС -554** (Юнак рятує муху)), що детально простежено на прикладі угорської казки «Дванадцять зачарованих дівчат». У всіх цих ситуаціях дуже важливим є те, що герой діє безкорисливо, виходячи лише з добрих почуттів, він щиро жаліє слабшого за себе і не чекає віддачі. Вона приходить сама собою, як винагорода за його поведінку («щасливу долю треба заслужити»), у цьому полягає мериторизм казки – відплата за чесноти. У казках відображено також релігійні уявлення про допомогу іншим. Це, зокрема, заповідь любити ближнього як самого себе, тобто безкорисливо, допомагати слабшому й обездоленому, подавати милостиню, співчувати. Адже основним поняттям релігії є Бог як любов, де вона постає як глибоке душевне здоров’я. Роблячи добро іншим, людина робить добро й собі. За більш прагматичного підходу навичка допомоги іншим формувалася вже як принцип виживання, адже людина є суспільною істотою й тісно пов’язана з іншими. Це означало, що людина розуміла – допомагаючи іншим, вона може розраховувати на них у скрутних обставинах, які завжди мають місце в житті кожного. Завжди був дієвим принцип «ти мені – я тобі». У селянському середовищі це виявлялося у спільних сусідських, громадських роботах, зокрема в період жнив. Доброта героя поєднується із скромністю та чемністю. За народною мораллю, велике значення має повага до старших за віком людей, їх мають слухатися та поважати молодші, це яскраво виявилося в казкових діалогах, що входять до казкового етикету. Питання та відповіді персонажів відображають також правила гостинності, що існували в тогочасному суспільстві.

Іншою чеснотою, яка високо цінується народом, є розум. Загалом у народній казці домінує думка, що розумна людина краще орієнтується у світі й досягає успіху, що бачимо вже в назвах самих казок, які є сентенціями, що виражають колективний досвід. Приміром, угорська казка «Більше розумом, ніж силою» наочно демонструє переваги людського розуму, у даному випадку перед силою звірів – ATU 157 (Тварини вчаться у полохливого чоловіка) ;