Антропоцентризм народної казки українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців

У казках високо цінується правдивість, справедливість, чесність. Відомим міжнародним сюжетом є «Правда і кривда» – АTU 613 (Двоє подорожніх). В однойменній казці їх символізують двоє братів. Слово «правдивість» згадується в казках не лише у прямому значенні – казати правду, не брехати, а часто в значенні справедливості у стосунках поміж людьми. У багатьох казках поняття правдивості набуває соціального звучання, що, безперечно, з’явилося тут пізніше, десь із XVI ст., у зв’язку з формуванням нового уявлення про особистість в українській народній свідомості (І. Юдкін). У казках знаходимо немало імен відомих в Карпатському регіоні опришків та бетярів, які захищають бідних людей від багатіїв. Ставлення до праці як одного із джерел життя на землі є для казки важливим критерієм оцінки діяльності героя, його поведінки та вчинків. Селянська праця є надзвичайно тяжкою, чимало зусиль потребує й здобування основної селянської їжі – хліба. У казці «Чорт і хліб» (ATU 1199 A (Чорт і хліб)) хліб розповідає чортові, як його «мучить» господар. У казках є й згадки про майстрів та їх ремесла, які високо цінуються народом. Та найвище цінується праця на загальне благо, яка приносить користь усім людям.

У параграфі 3. 1. 3. – «Героїня як втілення жіночності» йдеться про головний жіночий персонаж казки, що постає як втілення жіночих чеснот. Дівчина чи жінка займає менше місця в оповіді, основним завданням якої є опис пригод героя. Водночас більшість колізій обертається навколо пошуків героєм дружини чи нареченої. Найчастіше вона згадується як царівна, принцеса, королівна чи просто дівчина, жінка, дружина. Жіночі імена тут часто є звичайними, типовими, це Галина, Марійка, Калинка, Юліанка та ін. Та трапляються й значимі імена, адже антропонімія казок є стилістично функціональною. Ім’я не лише виокремлює персонаж, а й підкреслює його певні характерні ознаки як образу. Антропоніми можуть містити також емоційно-експресивну характеристику дійової особи. Дівчина насамперед славиться вродою, це відображено в її імені – Настуня-красуня, Білосніжинка, Червона Квіточка. В угорських казках зустрічається Чіпкеружіка (Спляча Красуня), Тюндерсеп Ілонка – Казково Красива Ілонка, Диво-Краса Ілонка, Вілагсеп Ілонка – Красива на весь світ Ілонка та ін. (в українських казках Закарпаття це ім’я звучить як Сейпентел Ілонка, Тіндер-Сейп-Ілонка тощо). Дівчина може отримувати ім’я від природних явищ (Білосніжка, Гайналка – світанкова), від зовнішнього вигляду (Крихітка, Безручка), зокрема від зросту – на відміну від чоловічих імен, епітет «маленький» стосовно дівчини не викликає асоціацію зі слабкістю, а означає тендітність, ніжність, чарівність. Відповідними є й прізвиська прихованих героїнь – Вошливка, Попелюшка (угор. Гамупіпьокьо, Гамупепейкьо), Кормошка (у сажі). Імена героїні отримують і за свої здібності: Селіке – Королівна Вітерець, Ружатневетьо – Королівна, що Сміється Трояндами. Зовнішність героїні, так само, як інших персонажів, у казках подається не докладно, а узагальнено, її врода, пишна і вражаюча, відіграє набагато більшу роль у сюжеті та казкових колізіях, ніж чоловіча, адже основне призначення жінки тут – любов і заміжжя, на що часто вказується в описі. Як і в зображенні героя, найчастіше вживається узагальнюючий епітет красний, що має високу позитивну оцінку, та його синоніми, дівчина порівнюється з квіткою, сонцем, зіркою, царівною, пташкою, голубкою тощо, що загалом є характерним для українського фольклору. В угорському фольклорі, де є так звані квіткові пісні, дівчина асоціюється з левкоєм, майораном, фіалкою, трояндою тощо. В цих описах вжито постійні художні засоби, що відображають естетичні погляди певного народу на жіночу вроду (в угорців, а також закарпатських українців таким стереотипним гіперболізованим висловом є – «вона була такою надзвичайно (сліпуче) красивою, що на сонце можна було дивитися, а на неї ні». Для казки властиве зображення краси за враженням, яке вона чинить на інших людей. Красі героїні хлопці дивуються, німіють від неї, втрачають мову, одразу закохуються, просять руки. Ця фатальність жіночої краси, її вплив на чоловіків знайшла широке відображення