Графічна підготовка учнів 8-9 класів на уроках креслення з використанням творчих задач

Можуть ставитися й інші вимоги, наприклад, технологічні. Конструкція вважається технологічною, якщо вона не є занадто трудомісткою для виробництва. 

Наприклад, розробляючи конструкції об'єктів на уроках креслення, учні повинні прагнути до того, щоб їх можна було легко виготовити, наприклад, у шкільних майстернях на уроках праці. Водночас потрібно бути готовим до компромісу, що допускає можливість деякого погіршення другорядних якостей конструкції на користь основних.

Як зазначалося, навчальну роботу, що імітує творчу конструкторську діяльність, зручно побудувати на основі методики АРВЗ. Тоді розгорнута схема творчого процесу, побудована з урахуванням логіки креслення, може виглядати так.

Аналітична стадія:

- ознайомлення з загальним змістом задачі;

- ознайомлення з конструкцією заданого об'єкта і його роботою;

- визначення призначення деталей, способів їх з'єднання і принципів взаємодії (на основі аналізу самого об'єкта, його складального креслення і додаткових предметно-графічних опорних елементів);

- виявлення основного протиріччя конструкції;

- створення проблемної ситуації;

- визначення і формулювання конкретної мети роботи.

Оперативна стадія:

- пошук типових прийомів розв'язування конструкторської задачі, знайомої школярам із життя, практики трудового навчання або технічної (довідкової) літератури;

- розробка ідеї, її узгодження з учителем, графічне відображення початкових етапів пошуку;

- уточнення форми деталей, що будуть складатися, і способів їх з'єднань (на основі різних графічних зображень).

Синтетична стадія:

- виконання креслення (або ескізу) розробленої складальної одиниці, її фрагменту або деталі (залежно від поставленого завдання);

- виконання креслень нестандартних деталей (при конструюванні складальної одиниці);

- реалізація проекту в шкільних майстернях .

Залежно від типу задачі, її складності і ступеня підготовки школярів наведена схема може бути значно спрощена й у такому вигляді повідомлена школярам. При цьому слід вказати, що формулювання загального змісту задачі не повинно давати рецепт її розв'язування, заздалегідь розкривати його алгоритм. До усвідомлення конкретної мети роботи школярі повинні підійти самостійно, наприкінці аналітичної стадії роботи. 

Наприклад, порівнюючи конструкції учнівської рейсшини (див. дод.Г  ) з рейсшиною для професійних виконавців, що обов'язково потрібно показати на уроці, учні відзначають можливість проведення з її допомогою похилих ліній, рівнобіжних одна одній. Однак вони бачать і те, що потрібний кут нахилу можна встановити тільки за допомогою додаткового інструмента, наприклад, транспортира. Це і є основне протиріччя конструкції. Виникає проблемна ситуація, що відкриває шлях до з'ясування конкретної мети пошуку. Нею є розробка такої конструкції, що поєднувала б у собі функції поворотної рейсшини і транспортира.

Слід продумати, як це зробити. На оперативній стадії важливо простежити за тим, щоб графічне відображення початкових етапів пошуку проходило згідно з правилами креслення. Для цього потрібно жадати від учнів, щоб при виконанні опорних зображень вони використовували сформовані раніше графічні знання. У процесі пошуку школярі можуть виконувати ескізи й технічні малюнки, показувати деталі окремо й у з'єднанні, домагаючись естетичної виразності їхньої форми і дотримання інших вимог, запропонованих до конструкцій.

Потрібно порадити учням не обмежуватися одним зразком, а зробити декілька і вибрати кращий із них, щоб на його основі уточнювати й конкретизувати свій задум. Методичним засобом, що на синтетичній стадії допомагає учням правильно вибрати характер і кількість зображень, їх масштаб і композицію, є зразкові структурні схеми. У них зазначене місце і вид зображень, що школярам рекомендується використовувати.

Наприклад, у нашому випадку особливості форми комбінованої рейсшини добре виявляються, якщо показати головний вид об'єкта і профільний розріз у масштабі 2:1. Структурна схема не обмежує творчості учнів, оскільки форма деталей і характер їх з'єднання на ній не простежуються. Тому не можна погодитися з тими опонентами, хто вважає, що структурна схема – відверта підказка.

Це допомога, яка потрібна учням хоча б тому, що чіткої системи їх навчання креслення на сьогоднішній день у шкільному курсі немає. Зі зростанням досвіду учнів структурну схему можна спростити, указуючи лише місце і зміст бажаних зображень, а потім і зовсім відмовитися від графічного опорного елемента. Узагалі ж питання про використання предметно-графічних опорних елементів учитель у кожному випадку повинен вирішувати самостійно залежно від підготовленості учнів і складності роботи. Виходячи з цього слід зауважити, що структурні схеми дані не для всіх задач, але якщо вчителеві здасться, що опори потрібні, він завжди може підготувати їх.

Поруч зі структурною схемою на дошці розміщується плакат із зображенням готових деталей, які рекомендується використовувати. У даному випадку це креслення болтів із вусом і квадратним підголівником, що не провертаються при затягуванні гайок. Крім цього, наводиться приблизна зовнішня форма ергономічних та естетичних ручок, якими доцільно замінити гайку-баранець. При такому методичному оснащенні уроку учні, як правило успішно виконують роботу. Кожний із них прагне знайти індивідуальне рішення.

Наведені приклади розв'язування разюче відрізняються один від одного. У першому випадку лінійка заточена під кутом, за рахунок чого утворюється покажчик. У другому варіанті основні деталі рейсшини зроблені з оргскла, а роль покажчика виконує риска на внутрішній стороні лінійки. Були й інші, більш складні розробки.

Наприклад, в одній із них пропонувалося доповнити конструкцію лінзою для збільшення зони відліку.

Приклад розв'язування задачі на переконструювання, наведений вище,