Графічна підготовка учнів 8-9 класів на уроках креслення з використанням творчих задач

– опора на принципи АРВЗ, і насамперед формування аналітичних здібностей учнів;

– облік особливостей графічної роботи учнів у процесі їхньої творчої діяльності;

– створення на цій основі системи графічних опорних елементів, у першу чергу структурних схем.

Водночас методика роботи із задачами різних видів може мати і свою специфіку. Наприклад, при розв'язування задач на до конструювання, щоб уникнути зайвої роботи з повторного креслення завдання, можна поверх нього класти кальку (або плівку) і виконувати на ній лише ті елементи зображень, що потрібні за умовою.

Творчі задачі (див. рис. 1.1) передбачають доопрацювання заданих конструкцій, їх удосконалення, конструювання за технічними умовами предметно-графічними опорними елементами.

Необхідно підкреслити, що широко використовуються на уроках креслення творчі графічні завдання, як правило, з метою розвитку пізнавальної активності і творчого мислення учнів.

В останні роки в курсі креслення загальноосвітніх закладів відбулися істотні зміни. Доповнення традиційного змісту креслення, що вирішує в основному пізнавальні питання, пов'язані із законами, нормами і правилами графічного відображення та просторових властивостей виробів – творчими компонентами. Останні реалізуються головним чином у графічних завданнях, пов'язаних зі зміною форми предметів відповідно за тими або іншими вимогами та умовами.

Використання в навчанні творчих завдань сприяє виконанню та захисту учнями навчальних проектів з освітньої галузі технології. Творчі роботи з креслення не можуть бути виконані без розвиненого образного мислення, що матеріалізується в графічній формі. Відомо, що після 16-17 років настає незворотний процес зменшення ступеня впливу на розвиток учнів. Насамперед це стосується формування в дітей здатності оперувати графічними образами.

Графічна діяльність, пов'язана з виконанням завдань на перетворення форми та просторового положення предметів та їх частин, виконується за рахунок оперування просторовими образами і позначається поняттям "представлення", що здійснюється різними прийомами:

1. Паралельне переносення предмета. Мають бути задані такі його орієнтири: напрямок і відстань, на яку треба переміщувати образ. В умовах завдань ці орієнтири задаються словесно, графічно, а також словесно і графічно водночас.

2. Переміщення образу предмета в послідовно змінних напрямках. Композиція паралельних перенесень. Вирішуючи завдання на композицію паралельних перенесень, учень створює проміжні образи об'єктів, що рухаються і представляють собою проміжні стадії від початкового до кінцевого результату.

3. Поворот предмета або його частин. Орієнтирами цього перетворення служать вісь, напрямок і кут повороту. Наприклад: Поверніть предмет навколо осі симетрії за годинниковою стрілкою на 90º, після чого побудуйте його креслення.

4. Пропорційне збільшення або зменшення образу предмета чи його частин. Хоча це перетворення відноситься перш за все до зміни величини об'єктів, але в ряді випадків змінюється і їх форма.

5. Зміна форми предмета додаванням частини матеріалу заготовки.

6. Зміна форми предмета видаленням частини матеріалу. Наприклад: Видаліть частину матеріалу і побудуйте креслення деталі. Це завдання виконується з використанням прийому розсічення. Орієнтирами його реалізації є лінії розмітки.

Орієнтири перетворень можуть бути задані:

1) у явному вигляді;

2) опосередковано;

3) невизначено.

Вони не ведуть до свідомості або відкриття об'єктивно чи суб'єктивно нового і орієнтовані на виконавську діяльність учнів, зміст якої регламентується умовою задачі.

Досвід розв'язування наведених вище задач є необхідною умовою успішної роботи над творчими у тому числі й евристичними, завданнями.

У ряді графічних завдань орієнтири перетворень відсутні, тому невідомо, яке саме перетворення слід виконати. У їх умовах міститься лише вказівка про те, у яких межах слід змінити форму або просторове положення предметів та їх частин. Самі по собі ці вказівки орієнтирами бути не можуть, бо, спираючись на них, не можна зробити яке-небудь конкретне перетворення. Водночас вони дають змогу знайти або винайти систему орієнтирів перетворень, використання яких однозначно веде до розв'язання задачі. 

В інженерній та архітектурній творчості, технічному й художньому конструюванні та проектуванні, а також в інших сферах діяльності, пов'язаних із формоутворенням, створення нового або вдосконаленого існуючого виробу може здійснюватися методом "проб та помилок", тобто безладним перебиранням можливих шляхів розв'язання. 

Працюючи над таким завданням, винахідник або раціоналізатор знаходить два результати:

1) виріб, що відповідає вимогам, сформульованим в умові задачі;

2) метод (прийом) розв'язування цієї задачі.

Такі прийоми прийнято називати евристичними. А.І. Половинкін пише, що в евристичних прийомах міститься короткий припис або вказівка, "як перетворити" наявний прототип або "в якому напрямі потрібно шукати, щоб отримати шукане рішення". Цей припис або вказівка не повинна бути конкретною, вона лише підказує напрям пошуку. Евристичні прийоми можуть бути використані багаторазово при розв'язанні винахідницьких задач, тому має сенс їх накопичення і зберігання в класифікованому вигляді. 

Евристичні завдання покликані формувати в учнів "інтелектуально-образно-практичне мислення", за допомогою якого здійснюються відкриття та винаходи перш за все в техніці, а потім і в інших сферах діяльності, оскільки способи мислення можна переносити і на нові ситуації.

Завдання передбачає необхідність свідомого пошуку відповідного засобу для досягнення добре помітної, але безпосередньо недоступної мети. розв'язання задачі означає знаходження цього засобу.

Називаючи графічні задачі творчими, мають на увазі