Історія і культура рідного краю

Про перебування у складі Гунського союзу племен сарматів-аланів свідчить поховання воїна (кін. IV – І третина V ст.), виявлене поряд із колишнім хут. Яременки в околицях с. Орлик Кобеляцького району. Поховання супроводжувалося мечем, кинджалом, фібулою, пряжками, кружальним глеком чи амфорою.

Безперечним свідченням перебування гунів на Полтавщині є знахідка поблизу колишньої Переволочнинської переправи у гирлі Ворскли розвалу рідкісного литого бронзового казана, прикрашеного вишуканим рельєфним валиковим візерунком. Ймовірно, казан походив із ґрунтового поховання кочівника.

До гунського часу належать також окремі поховання кочівникі зв. культури ранньосередньовічних інґумацій. Одне з таких поховань ло досліджене І. А. Зарецьким у 1888 р. поблизу с. Лихачівка Котелевського району в насипу кургану неподалік Розритої Могили. Воно належ тюркському номаду гуно-аланського походження.

 

(V- перша половина XVI ст.)

(2 години)

1. Ранні слов'яни. Антське царство.
2. На межі степу.
3. Сіверянський племінний союз.
4. Входження краю до складу Переяславського князівства.
5. В орбіті кочового світу. Полтавщина, як частина Дешт-і-Кіпчака.
6. Русь і Золота Орда.
7. Литовське володарювання.

 

Ранні слов'яни. Антське царство.

 

Наприкінці III ст. племена антів створили політичне об'єднання типу примітивного царства. Відомі імена Божа, Ардагаста, Мусокія, дипломата Мезамира, полководців Доброгаста, Всегорда, Пирогаста. Після відходу з України ґотів і розпаду Гунської імперії Антське царство стало провідною силою на Сході Європи. У 451-568 рр. Антське царство досягло найвищого піднесення. Наприкінці V – на поч. VI ст. анти й склавини розгорнули широкий наст; на володіння Східноримської (Візантійської) імперії, масово розселяючись на Правобережжі Дунаю та колонізуючи Балкани, Пелопоннес і н віть Малу Азію. Одночасно анти розширювали свій ареал в Україні, просуваючись у Подніпров'я та Приазов'я. Така грандіозна експансія поглинула велику кількість енергії й послабила антські сили. Незабаром заснований в Паннонії Аварський каганат заявив претензії на зверхність над слов'янами. Почалася смуга слов'яно-аварських воєн (568-635 рр.), в результаті яких виснажена до решти Антська держава розпалася. Після 602 р. анти більше не згадуються в писемних джерелах. Провідна роль в Україні перейшла до нащадків склавинів – дулібів.

На теренах Полтавщини анти з'явилися наприкінці IV -на поч. V ст. У цей час до лісостепових районів Лівобережжя повертається слов'янське населення київської культури, раніше витіснене ґотами в Подесення й Посем'я. На сусідніх степових ділянках межиріч Орелі, Ворскли й Псла кочували войовничі гуни. В зоні контактів землеробів лісостепу й степових кочівників й зародилася пеньківська археологічна культура, з якої більшість учених ототожнює слов'ян-антів. Вперше вони були відкриті в 1956-1959 рр. Д. Т. Березовцем на підвищеннях заплави р. Тясмин поблизу с. Пеньківка Світлогірського р-ну Кіровоградської обл. (нині дно Кременчуцького водосховища).

Одне з перших антських поселень на наших землях (І пол. – серед. V ст. н. е.) відкрито Є. О. Горюновим в ур. Сампсоніїв острів, неподалік від с. Сенча Лохвицького району. У 1990- 1992 рр. на поселенні проведено широкомасштабні дослідження під керівництвом Р. В. Терпиловського. Антські матеріали виявлено також на селищі в ур. Сад у с. Більськ Котелевського району та різночасовому поселенні поблизу с. Загребелля Чорнухинського району.

Сенчанське селище площею близько 2 га займало підвищення у заплаві ріки. Розкопано 6 жител-напівземлянок та близько 340 господарських ям, 130 з яких містили матеріали середини І тис. н. е. Рештки житлових споруд належали квадратним напівземлянкам. Виявлено керамічні матеріали у вигляді уламків груболіпних горщиків, сковорідок-дисків, реберчастих мисок та кружального черняхівського посуду. Досить виразною є добірка керамічних пряслиць, частина з яких прикрашена прокресленими хрестами, свастиками, зиґзаґами та іншими знаками. Знайдено залізні ножі, шило, точильні камені, глиняні «ллячки» та ритуальні «хлібці», кочедик, тупики й амулети з кісток та ікол, срібний литий стрижень, а також залізний наконечник стріли гунського часу.

Еталонне селище пеньківської культури на Полтавщині розташоване в ур. Шимбарьове поблизу с. Хитці Лубенського району, в пониззі р. Удай. Воно досліджувалося відомим петербурзьким археологом Є. О. Горюновим у 1970-х рр. Вивчено залишки 14 житлових споруд та більше 1000 господарських ям. Перелік пеньківських поселень нашого краю на сьогодні складає понад 90 пунктів, розташованих у басейнах всіх рік Полтавщини.

Невеликі розкопки поселень пеньківської культури на історичній Полтавщині здійснені: С. П. Юренко – в Пооріллі, поблизу сс. Багате Новомосковського і Чернеччина Магдалинівського р-нів Дніпропетровської обл., біля с. Прогрес Кобеляцького та с. Засулля Лубенського р-нів; М. М. Казанським – на р. Полузір'я поблизу с. Полузір'я Новосанжарсько-го р-ну; Л. М. Рутківською – неподалік с. Жовнин сучасного Чорно-баївського р-ну Черкаської обл. ; Б. А. Шрамком – на території Східного укріплення Більського городища. Селища періоду складання пеньківської культури вивчалися також на північно-західній околиці с. Кар-пусі Полтавського та поряд із городищем літописного міста Сніпорід поблизу с. В'язівок Лубенського р-нів. Значний скарб антських прикрас виявлений у 1903 р. на узбережжі р. Мокра Грунь неподалік хут. Блажки та с. Ступки Зіньківського р-ну. Переважна більшість окремих знахідок кола