Історія України

 

Запитання для самоконтролю

 

 

1.  Чи сприяла польсько-литовська доба розвитку культури в Україні?

2.  Під впливом яких чинників в українській освіті відбулися істотні зміни на межі XVI-XVII ст.?

3.  Яка система освіти використовувалася в Острозькій академії?

4.  Які особливості характерні для українських братських шкіл?

5.  Коли і ким було започатковано книгодрукування в Україні?

6.  Як мандрівники, зокрема Павло Алепський, характеризували рівень освіти в Україні?

 

 

Термінологічний словник

 

 

Апостол – перша друкована книга в Україні. Видана в лютому 1574 р.

Іваном Федоровим у Львові.

 

Братства – національно-релігійні й громадсько-культурні організації в Україні, які почали виникати в кінці XVIст., відстоювали права українського народу, ставали на захист його віри, насаджували освіту.

 

Дидаскал  (грецьк.) – означає вчитель.

 

Ігумен  – настоятель (управитель) монастиря у православній церкві.

Настоятелі великих монастирів називались архімандритами.

 

Ієромонах – священик-чернець.

 

Катехізис   –  короткий  виклад  (у  формі  запитань  та  відповідей)

догматів християнського віровчення.

 

Обскурантизм – крайня реакційність, вороже ставлення до освіти і науки: мракобісся.

 

Панегірик  –  святкова,  урочиста  промова:  недоречне  звеличення.

надмірне, нещире вихваляння кого-небудь, чого-небудь.

 

 

 

Поетика   –  розділ  теорії  літератури,  в  якому  вивчаються  форма,

структура і творчі прийоми поетичних творів.

 

Полеміка  – аргументована суперечка при обговоренні або з’ясуванні чого-небудь.

 

Полемічна література – церковно-теологічна і публіцистична література ХVI-XVII ст. в Україні й Білорусі, яка спрямовувалася проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення. Була важливою зброєю в боротьбі за соціальне і національне визволення народу, яскравим явищем української культури.

 

Право  ставропігії – звільнення братств з-під влади місцевих єпископів, яке проводили в Україні в ХVІ-ХVП ст. константинопольський та інші східні патріархи, які брали братства під свою опіку.

 

Префект  – заступник ректора в колегії, академії.

 

Устав – каліграфічне письмо великими літерами.

 

Шкільна драма – вистави, що ставилися у ХVІІ-ХVШ ст. учнями Києво-Могилянської колегії, а потім академії та братських шкіл за творами переважно викладачів цих закладів. У них використовувалися релігійні, біблійні та історичні сюжети дидактичного характеру.

 

 

Література

 

 

1.  Попович М. Нарис історії культури України. – К., 2001.

2.  Ісаєвич Я. Освітній рух  в Україні  ХVII  ст.:  східна  традиція і  західні впливи // Київська старовина. – 1995. – №1. – С. 2–9.

3.  Ісаєвич  Я.Д.  Юрій  з  Дрогобича  //  Аксіоми  для  нащадків:  Українські імена у світовій науці. – Львів, 1992. – С.277-287.

4.  Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI –

XVIII ст. – К.,1996.

5.  Шаров І. 100 видатних імен України. – К., 1999.

6.  Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К., 1990.

7.  Кравченко В. Університет для України // Схід/Захід. - 2005. – Вип.7. -

С.120-166.

8.  Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2003.

9.  Хижняк З. І. Києво-Могилянська академія. – К.,1988.

10.Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К.,1994.

11.Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. – К.,1997.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 4

 

 

 

ЕТНОГРАФІЧНІ СТУДІЇ В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

 

 

 

 

4.1. Поняття «етнографія» та етапи становлення етнографічних досліджень

 

 

На  основі  особливостей  традиційної  матеріальної  і  духовної культури й побуту народу визначаються певні етнографічні групи й історико-етнографічні зони чи регіони території його розселення. Локальні відмінності й різновиди традиційної культури характерні для всіх великих народів, які займають значну територію. Походження етнографічних груп у складі народності чи нації різне. Часто це нащадки колишніх племен, котрі злилися у народність, зберігши певні особливості побуту, матеріальної і традиційної духовної культури, мови тощо.

Етнографія (з грецької етнос – народ і графо – пишу) – це наука, яка вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, розселення та культурно- побутові взаємозв’язки. Крім того етнографія дає розуміння свого народу, його відмінних рис у порівнянні з іншими народами, особливості ментальності, світосприйняття. Це усвідомлення себе як «ми» і протиставлення «вони».

«Ми» – всі, хто говорить нашою мовою, живе одним життям, володіє національною пам’яттю, знаннями, досвідом, мораллю, релігією, певною територією. «Ми» – український народ, із набором