Історія України

«через риску» (hyphenated identiry) – як члена американсько-української,

канадсько-української, австралійсько-української та інших спільнот.

 

 

 

Усе це, однак, не знімало з порядку денного проблему знаходження об'єднуючого поняття для ідентифікації всіх розсіяних по світу українців, враховуючи те, що при всій різноманітності конкретних ситуацій і становища українських громад у різних країнах цим громадам притаманні певні спільні вартості й інтереси.

Рівень самоідентифікації зарубіжних українців можна подати на прикладі американської астронавтки НАСА українського походження Хайдемарі  Стефанішин-Пайпер,  яка  у  вересні  2006  р.  у  складі американської   експедиції   здійснила   політ   у   космос,   провівши   понад

13 годин у відкритому космосі на міжнародній космічній станції. Родом Хайді Стефанішин-Пайпер, як її ще називають, зі штату Мінесота, батько Михайло Стефанішин – українець, виходець із селища Новий Яричів на Львівщині, мати Адельгейд – німкеня. Її батько, який у 1941 р. виїхав із села на заробітчанство до Німеччини, а згодом перебрався до Америки, зумів прищепити донці любов до українських традицій, з його допомогою донька вивчила  українську  мову,  напам'ять  знає  чимало  творів  Т. Шевченка  і І. Франка. Зі своїм чоловіком-американцем вони обвінчалися в українській православній церкві. Свого 17-річного сина Хайдемарі теж навчає української мови. На початку лютого 2007 р. астронавтка відвідала свою історичну батьківщину, запевнивши своїх земляків, що наступного разу привезе в Україну свого сина й чоловіка. У нашу історію Хайдемарі Стефанішин-Пайпер ввійде як перша українська космонавтка, яка на всю планету заявила, що свій політ присвячує Україні.

Представники української діаспори свою історичну батьківщину прославляють і на теренах мистецтва. Наприклад, британець Юрій Балюк, мати якого у 1963 р. переїхала з України до Манчестера, популяризує у світі українську пісню зі своїм гуртом «Карпатіяна». Прикметно, що п’ятеро британок, які співають у ньому, виконують пісні українською мовою. В одному інтерв’ю на початку серпня 2007 р. співак висловив свою мрію:

«Найближчим часом хочу купити у Львові будинок для себе і 82-річної мами. Я завжди мріяв   потрапити в Україну, із самого дитинства, щоб побачити все, що мама розповідала. Приїхав 1996-го р. Був шокований. Тут так живописно, такі привітні люди. Поки що приїжджаю двічі на місяць. Бо за два тижні в Манчестері без України в мене їде дах. Я знаю, що там більші гроші, краще життя, але для мене це не має значення. Там я заробляю гроші, а тут їх витрачаю. Допомагаю українським дітям, хворим на СНІД. Третина заробітку іде до української організації «Дитинство без СНІДу».

 

 

 

В Україні донедавна термін «українська діаспора» сприймався далеко не однозначно і був об’єктом гострих дискусій. Противники вживання цього терміну посилалися здебільшого на те, що поняття «діаспора» стосувалось і стосується винятково євреїв і провадити тут якісь аналогії з українцями не зовсім правомірно з наукового погляду. Але першоосновою такого підходу була  все  ж  політична  кон’юнктура.  Річ  у  тім,  що:  по-перше,  термін

«діаспора» підкреслює факт переважно  недобровільного розсіяння людей одного етнічного походження; по-друге, в процесі розвитку діаспор недержавних народів неодмінно доходить до формування політичної ідеології, спрямованої на визволення історичної батьківщини й утворення власної незалежної держави.

Саме з огляду на ці дві визначальні ознаки поняття «діаспора» його застосування стосовно до відірваної од материнського кореня частини українського етносу було неприйнятним для тих політичних і наукових кіл в Україні, які виступали за збереження її статус-кво у складі СРСР.

ІзпроголошеннямнезалежностіУкраїниставленнядотерміну

«українська діаспора» значною мірою змінилося. Цей термін якщо й не зробився загальновживаним, то, принаймні, набув поширення.

Сьогодні важко сказати, хто й коли став уживати термін «українська

діаспора» для означення всіх людей українського походження за межами України. Ще в 1920-х–1930-х роках цим терміном користувався відомий український політолог, етнолог і соціолог В. Старосольський. Остаточно ж він утвердився на початку 1980-х рр., коли в дев’ятому томі «Енциклопедії українознавства» видання української діаспори в США з’явилася стаття під назвою «українська діаспора».

В основі поняття «українська діаспора» лежить визнання сучасних кордонів України як історичної та політичної реальності, а також наявності проживання українців у багатьох інших країнах на території кількох континентів. У деяких суміжних з Україною державах українці живуть на землях, здавна заселених ними. Вони туди не емігрували, а є там корінним населенням. У точному розумінні слова вони не є «діаспорою». Але крім цієї  категорії  тут  є  й  інші  українці,  які  живуть  розпорошено  по  всій території цих країн. Проблеми, ситуації та перспективи – правові, політичні, культурні, психологічні – тих і тих українців у межах однієї країни (наприклад, Польщі, Словаччини, Румунії, Росії) схожі між собою.

Склалася також певна спільність цінностей, внутрішньої солідарності та інтересів,