Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія України

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
270
Мова: 
Українська
Оцінка: 

 із   цієї   ситуації   був знайдений у поверненні до самоідентифікації, яка побутувала до початку масової політичної еміграції й політизації давніх українських громад. Знову повертаються до вжитку такі самоназви, як «американські», «канадські» та інші «українці». Інші ж, котрі ототожнювали себе передусім із країною проживання, віддавали перевагу визначенню, що підкреслювало правовий громадянський статус, – «американці»,  «канадці» й та інші «українського походження» або «українські бразильці», «українські австралійці» тощо. Дехто вирішував проблему співвідношення етнічної та національної (у західному розумінні терміну, тобто державної) лояльності, визначаючи себе

«через риску» (hyphenated identiry) – як члена американсько-української,
канадсько-української, австралійсько-української та інших спільнот.
 
 
 
Усе це, однак, не знімало з порядку денного проблему знаходження об'єднуючого поняття для ідентифікації всіх розсіяних по світу українців, враховуючи те, що при всій різноманітності конкретних ситуацій і становища українських громад у різних країнах цим громадам притаманні певні спільні вартості й інтереси.
Рівень самоідентифікації зарубіжних українців можна подати на прикладі американської астронавтки НАСА українського походження Хайдемарі  Стефанішин-Пайпер,  яка  у  вересні  2006  р.  у  складі американської   експедиції   здійснила   політ   у   космос,   провівши   понад
13 годин у відкритому космосі на міжнародній космічній станції. Родом Хайді Стефанішин-Пайпер, як її ще називають, зі штату Мінесота, батько Михайло Стефанішин – українець, виходець із селища Новий Яричів на Львівщині, мати Адельгейд – німкеня. Її батько, який у 1941 р. виїхав із села на заробітчанство до Німеччини, а згодом перебрався до Америки, зумів прищепити донці любов до українських традицій, з його допомогою донька вивчила  українську  мову,  напам'ять  знає  чимало  творів  Т. Шевченка  і І. Франка. Зі своїм чоловіком-американцем вони обвінчалися в українській православній церкві. Свого 17-річного сина Хайдемарі теж навчає української мови. На початку лютого 2007 р. астронавтка відвідала свою історичну батьківщину, запевнивши своїх земляків, що наступного разу привезе в Україну свого сина й чоловіка. У нашу історію Хайдемарі Стефанішин-Пайпер ввійде як перша українська космонавтка, яка на всю планету заявила, що свій політ присвячує Україні.
Представники української діаспори свою історичну батьківщину прославляють і на теренах мистецтва. Наприклад, британець Юрій Балюк, мати якого у 1963 р. переїхала з України до Манчестера, популяризує у світі українську пісню зі своїм гуртом «Карпатіяна». Прикметно, що п’ятеро британок, які співають у ньому, виконують пісні українською мовою. В одному інтерв’ю на початку серпня 2007 р. співак висловив свою мрію:
«Найближчим часом хочу купити у Львові будинок для себе і 82-річної мами. Я завжди мріяв   потрапити в Україну, із самого дитинства, щоб побачити все, що мама розповідала. Приїхав 1996-го р. Був шокований. Тут так живописно, такі привітні люди. Поки що приїжджаю двічі на місяць. Бо за два тижні в Манчестері без України в мене їде дах. Я знаю, що там більші гроші, краще життя, але для мене це не має значення. Там я заробляю гроші, а тут їх витрачаю. Допомагаю українським дітям, хворим на СНІД. Третина заробітку іде до української організації «Дитинство без СНІДу».
 
 
 
В Україні донедавна термін «українська діаспора» сприймався далеко не однозначно і був об’єктом гострих дискусій. Противники вживання цього терміну посилалися здебільшого на те, що поняття «діаспора» стосувалось і стосується винятково євреїв і провадити тут якісь аналогії з українцями не зовсім правомірно з наукового погляду. Але першоосновою такого підходу була  все  ж  політична  кон’юнктура.  Річ  у  тім,  що:  по-перше,  термін
«діаспора» підкреслює факт переважно  недобровільного розсіяння людей одного етнічного походження; по-друге, в процесі розвитку діаспор недержавних народів неодмінно доходить до формування політичної ідеології, спрямованої на визволення історичної батьківщини й утворення власної незалежної держави.
Саме з огляду на ці дві визначальні ознаки поняття «діаспора» його застосування стосовно до відірваної од материнського кореня частини українського етносу було неприйнятним для тих політичних і наукових кіл в Україні, які виступали за збереження її статус-кво у складі СРСР.
ІзпроголошеннямнезалежностіУкраїниставленнядотерміну
«українська діаспора» значною мірою змінилося. Цей термін якщо й не зробився загальновживаним, то, принаймні, набув поширення.
Сьогодні важко сказати, хто й коли став уживати термін «українська
діаспора» для означення всіх людей українського походження за межами України. Ще в 1920-х–1930-х роках цим терміном користувався відомий український політолог, етнолог і соціолог В. Старосольський. Остаточно ж він утвердився на початку 1980-х рр., коли в дев’ятому томі «Енциклопедії українознавства» видання української діаспори в США з’явилася стаття під назвою «українська діаспора».
В основі поняття «українська діаспора» лежить визнання сучасних кордонів України як історичної та політичної реальності, а також наявності проживання українців у багатьох інших країнах на території кількох континентів. У деяких суміжних з Україною державах українці живуть на землях, здавна заселених ними. Вони туди не емігрували, а є там корінним населенням. У точному розумінні слова вони не є «діаспорою». Але крім цієї  категорії  тут  є  й  інші  українці,  які  живуть  розпорошено  по  всій території цих країн. Проблеми, ситуації та перспективи – правові, політичні, культурні, психологічні – тих і тих українців у межах однієї країни (наприклад, Польщі, Словаччини, Румунії, Росії) схожі між собою.
Склалася також певна спільність цінностей, внутрішньої солідарності та інтересів,
Фото Капча