Історія України

В економічній сфері головною метою є створення ринкової соціально орієнтованої економіки, забезпечення реального плюралізму власності. Економічна модель України повинна відповідати  світовим  стандартам  і робити країну конкурентоздатною на світовому ринку.

У духовному житті  цей процес пов’язаний з  відродженням українського народу, плюралізмом, гуманізацією життя,  утвердженням невід’ємних прав і свобод людини.

Після виборів до Верховної Ради 2002 р. загострилося політичне протистояння між провідними силами на чолі з Л. Кучмою і національно- демократичним табором, очолюваним В. Ющенко. Це протистояння досягло свого апогею на президентських виборах 2004 р., коли за найвищу посаду в  країні  змагалися  провладний  висуванець  В. Янукович і  представник національно-демократичних сил В. Ющенко. Численні порушення виборчого процесу і виборчого права громадян з боку влади на користь свого ставленика,

 

 

 

фальсифікація результатів народного волевиявлення спричинили в країні

«Помаранчеву революцію». Її наслідком стала перемога представника демократичних сил на президентських перегонах. Новим президентом України 2004 р. було обрано В. Ющенка.

Україна підтвердила відданість демократичним цінностям, заявила про незмінність курсу вступу до Світової Організації Торгівлі, НАТО та ЄС.

Наприкінці 2004 р. почався другий етап трансформації політичної системи держави та її управлінського апарату. Тоді Верховна Рада внесла зміни до діючої Конституції України. Україна з президентсько-парламентської перетворилася на парламентсько-президентську республіку. Політична реформа ще не завершена. Першими її наслідками стали розбалансування повноважень гілок влади, політична криза і напруга в суспільстві. Український народ очікує, коли керівництво держави нарешті визначиться зі стратегічними пріоритетами розвитку України як у внутрішній, так і у зовнішній сферах.

 

 

Запитання для самоконтролю

 

 

1. Назвіть етапи української державності.

2. Визначте чинники, що сприяли появі української державності в той чи інший історичний період, охарактеризуйте причини втрати українцями своєї державності.

3. Проаналізуйте трансформацію політичної системи Київської Русі.

4.  Проаналізуйте  систему  політичної  влади  доби  української козацької держави.

5.ОхарактеризуйтеполітикуРосіїіПольщіщодоукраїнської

державності у вказані історичні періоди.

7.  ВизначтеосновніетапиУкраїнськоїреволюції1917-1920 рр.,

охарактеризуйте їх державотворчі особливості.

 

 

Словник-довідник

 

 

Андрусівське перемир’я 1667 р. – московсько-польська угода, укладена в с. Андрусові біля Смоленська на 13,5 років про припинення московсько- польської війни 1654-1667 рр. за рахунок поділу України навпіл – по Дніпру. Лівобережжя залишалося у складі Московії. Правобережжя (крім Києва), а також Білорусь переходили під владу Польщі. Київ мав залишатися в московських руках на 2 роки (ця умова не була виконана). Запорозька Січ залишалась під спільною владою обох держав. Тим самим було санкціоновано роз’єднання України.

 

 

 

Антанта  (в пер. з франц. – «сердечна угода») – військово-політичний блок Великобританії, Франції і Росії, який остаточно сформувався в 1907 р. для боротьби проти Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) за переділ світу. Під час Першої світової війни Антанта стала загальною назвою всіх країн (в т.ч. США, Японія), які воювали проти Німеччини та її союзників. Розпад Антанти стався після провалу антирадянською інтервенції 1918-1920 рр. та загострення протиріч в середині блоку.

 

Анти (така назва зустрічається у візантійських і готських письменників ІV- поч. VІІ ст.) – потужна племінна група давніх слов’ян, яка займала територію на північ від Чорного моря між Дніпром і Дністром у ІV- поч. VІІ ст., вела столітню війну проти візантійців і аварів, сприяла формуванню ранньофеодальної  держави  –  Київської  Русі.  Після  602 р.  у  письмових джерелах не згадується. М.Грушевський вважав антів предками українців.

 

Васалітет  (в пер. з лат. – «слуга») – система відносин в середні віки в Західній Європі особистої залежності одних феодалів – васалів – від інших – сеньйорів. На цій основі будувалася феодальна ієрархія.

 

Військо  Запорозьке: 1) офіційна назва Запорозької Січі та її збройних сил у ХVI – XVII ст. (Військо Запорозьке низове); 2) офіційна назва реєстрового козацтва в Речі Посполитій з кінця ХVI ст. (Військо Запорозьке низове реєстрове); 3) офіційна назва Козацької держави у ХVIІ

-XVIIІ ст. та її збройних сил.

 

«Вічний мир» 1686 р. – мирний договір між Московією і Річчю Посполитою, підписаний у Москві, який підтверджував умови Андрусівського перемир’я 1667 р., вступ Московської держави до антитурецької «Священної ліги». Цей договір став актом остаточного міжнародно-правового поділу Української держави на дві частини (Правобережжя залишалося під владою Польщі, Лівобережжя – Московії). Проти «Вічного миру» рішуче виступив гетьман І. Самойлович, який розпочав активну діяльність, спрямовану на єдність українських земель.

 

Гетьманщина – напівофіційна назва значної території України, де з середини XVII ст. (з 1667 по 1764 рр.) поширювалася влада гетьманського уряду (Поділля, Київщина, Чернігівщина, частина Полтавщини й Сумщини). Це поняття означало суспільно-політичний лад, територію.

 

Князь – глава феодальної монархічної держави (або окремого політичного утворення) у слов’ян та деяких інших народів.

У Київській Русі старший із князів – називався великим, решта –

удільними.  Він  управляв  державою  за  допомогою  дружини.  Важливі внутрішнісправикнязьвирішувавзбоярськоюдумою.Уперіод

феодальноїроздробленостіудільнікнязістоялиначоліфактично

самостійних князівств.

 

 

 

Соборна