Історія України

розгорнули активну боротьбу проти соціальних утисків.

 

 

Реєстрове    козацтво  –   козаки,   які   знаходились   на   постійній військовій службі в Речі Посполитій, і були внесені до військових реєстрів.

 

 

Література

 

 

1. Білоцерківській В.Я. Історія України. - Харків, 1999.

2. Грушевський М. Історія України-Русі: В 11т., 12 кн. – К., 1991-

1995.

3. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 т. Львів, 1991.

4. Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – Київ, 1997.

5. Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. – К., 1992.

6. Семененко В.І. Історія України: неупереджений погляд. – Харків,

2007.

7. Субтельний О. Україна історія. – К., 1993. – 718 с.

8. Ястребов Ф., Гуслистий К. Нариси з історії України. – К., 1937.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 8

 

 

 

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

8.1. Предмет і завдання економічної  історії України

 

 

Економічна історія як самостійна наука, що вивчає господарство в історичному розвитку і різноманітності форм його вияву, існує з середини XIX ст. Починаючи з кінця ХІХ-початку ХХ ст. економічну історію починають викладати як самостійний навчальний предмет в університетах Європи.

Предмет вивчення економічної історії у широкому розумінні охоплює не тільки історію власне економічної діяльності (суб'єктів і об’єктів господарювання; транспортної, кредитної, комунікаційної інфраструктури тощо), але й роль держави в економічному житті, соціальні відносини в економічній сфері, розвиток самої історико-економічної науки в академічному плані та як чинник економічного поступу, а також найбільш важливих  прикладних наук, розробки в галузі яких істотно  вплинули  на піднесення народного господарства. Розглядаючи конкретно-історичні процеси, ця дисципліна допомагає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове вирішення. Економічна історія на фактичному  матеріалі  переконує, що технологічна  сфера,  господарські механізми, людський фактор і соціальні зв’язки, усі підсистеми економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють, доповнюють одна одну.

Сьогочасне суспільство – це підсумок усього попереднього історичного розвитку. Якби наша держава вже на початку своєї незалежності мала глибокі наукові розробки різних аспектів економічної історії, можливо, наше підприємництво, наша законотворчість в цьому напрямку, вся господарська практика останніх років виглядали б інакше. Тепер вже зрозуміло, що недостатньо займатися тільки вивченням класичної історії народного господарства в чистому вигляді. Треба зосередити увагу на людях, які знаходилися в центрі багатьох соціальних, економічних, політичних, культурних процесів і, значною мірою, ними керували. Водночас людина сама по собі є персоніфікацією суспільних відносин своєї епохи, що вимагає ґрунтовного аналізу всіх сфер життя минулого в їх структурній єдності. Саме тому дослідження розвитку форм господарювання потребує комплексного підходу. Сучасний фахівець повинен цілеспрямовано використовувати методики й технології, напрацьовані різними науковими напрямками. Економічне середовище має одночасно розглядатись і як поле господарської діяльності, і як соціальний простір з притаманними їм системною організацією і структурними зв’язками.

 

 

 

Зміст будь-якої науки виявляється у її функціях. Економічна історія виконує такі основні функції:

1) методологічну щодо конкретних, прикладних економічних наук (розробка категорійного апарату, обґрунтування об’єктивних соціально- економічних закономірностей і т.д.);

2) практично-прогнозуючу – обґрунтування шляхів еволюції економічних систем, проектування їх майбутніх параметрів;

3) світоглядну – вивчення економічної історії впливає на світогляд

людини,  сприяє  утвердженню  гуманістичних  ідеалів,  формує  почуття патріотизму.

Актуальність вивчення історії господарства України пояснюється необхідністю висвітлення і усвідомлення закономірностей економічного розвитку українських земель в умовах незалежної України, що стала суб'єктом світової цивілізації. Донедавна історія господарства України, як і вся її історія, вивчалася як складова частина історії Росії, що не відповідає історичній справедливості. Вивчення економічної історії України допоможе більш глибоко дослідити сучасні економічні процеси, визначити варіантні й альтернативні шляхи розвитку на майбутнє, щоб вивести Україну з економічної кризи.

 

 

8.2. Економічний розвиток українських земель в епоху

Середньовіччя (V - ХV ст.)

 

Предки сучасних українців вийшли на історичну арену в сер. І тис. н. е. Сільське господарство  в ті  часи відрізнялося від нинішнього важливою рисою: воно значно більше залежало від дикої природи. Принаймні в ранні часи значна частина населення надавала перевагу ловам, рибальству й збиральництву, чому сприяли і природні обставини. Полювали на диких коней,  зубрів,  турів,  оленів,  кабанів,  ведмедів.  Особливо  цінувалися хутрові звірі. Полювання було найулюбленішим заняттям князів і представників знаті. З вичинених шкур вбитих звірів виготовляли одяг. У річках була незліченна кількість риби: білуги, осетрів, сомів, стругів (форелі), лящів, кленів, вугрів, линів, коропів, окунів, щук. Їх виловлювали вудками, сітями, неводами, саками і просто руками. У XIV -XV ст. рибу ловили у ставах, які спеціально гатили на невеликих річках. Рибу вміли солити й сушити. У раціоні українців були поширені гриби, ягоди, дикі плоди, горіхи. Особливо зростала роль збиральництва у