Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш»)

Згідно із позицією „Поріг банкрутства” можна зробити висновок про критичне становище підприємства. Основний вид діяльності, заради якого, власне, створено підприємство, не є джерелом надходжень. Надходження грошових коштів відбуваються виключно за рахунок залучених коштів (кредитів, позик), а також реалізації необоротних активів, отриманих дивідендів, додаткової емісії акцій тощо.

Як видно з позиції „Становлення”, грошові кошти надходять на підприємство виключно від фінансової діяльності. Подібна структура грошових потоків допускається лише для новостворених підприємств на початковій стадії розвитку – залучення капіталу та інвестування для подальшого здійснення операційної діяльності.

Відповідно до позиції „Дилема” окрім грошових надходжень від операційної діяльності підприємство отримує додаткові кошти від реалізованих довгострокових та поточних інвестицій, від реалізації необоротних активів тощо. За рахунок таких надходжень підприємство розраховується за зобов’язаннями з кредиторами, засновниками тощо. Щодо інвестиційної діяльності, то необхідно зазначити, що додатнє значення чистого грошового потоку може свідчити і про відмову підприємства здійснювати вкладення грошових коштів в оновлення необоротних активів, фінансові інвестиції, або ж про те, що такі вкладення є меншими за суму надходжень від здійснення інвестиційної діяльності. В такій ситуації важко визначити, що саме стало причиною додатнього значення чистого грошового потоку.

Позиція „Самофінансування” свідчить про стійкий фінансовий стан господарського суб’єкта. Структура грошових потоків за такого варіанту дає змогу підприємству фінансувати інвестиційну діяльність, повертати залучені кошти, виплачувати відсотки виключно за рахунок операційної діяльності.

Позиція „Розвиток” свідчить про стійке становище підприємства за умови додатнього значення алгебраїчної суми значень чистого грошового потоку всіх видів діяльності. В цьому випадку можна зробити висновок, що підприємство має грошові надходження від операційної діяльності та залучені кошти спрямовує на фінансування інвестиційної діяльності – придбання необоротних активів, реалізацію довгострокових та поточних інвестицій. Здійснюючи фінансування інвестиційної діяльності, підприємство оновлює свої основні засоби, сприяє розширенню виробництва, модернізації тощо. Додатнє значення чистого грошового потоку від фінансової діяльності може бути не лише свідченням отриманих кредитів, але й результатом емісії акцій тощо.

У випадку, якщо показники чистого грошового потоку всіх видів діяльності мають додатнє значення, це може свідчити або ж про помилку у розрахунках, або ж про необдумане залучення грошових коштів та неефективне їх використання. Ситуація, за якої чистий грошовий потік від усіх видів діяльності має від’ємне значення, є неможливою, адже не маючи надходжень грошових коштів підприємство не може їх використовувати.

Наявність різноманітних аспектів часового чинника (динамічність економічних показників, зміна цін на продукцію, зміна економічних нормативів (податкових ставок, мита тощо) зумовлює необхідність формування аналітично порівняльних вихідних даних при оцінці ефективності управління грошовими потоками. Таким чином, щоб отримати інформативніший та об’єктивніший показник, необхідно проаналізувати, як змінювалась позиція підприємства впродовж років.

Як було зазначено вище, ми вважаємо, що при здійсненні стратегічного аналізу ефективності управління грошовими потоками необхідно орієнтуватись на комплекс економічних показників та показників організації управління грошовими потоками. Тому пропонуємо визначати показник ефективності організації управління грошовими потоками (ЕОугп) на підприємствах за допомогою експертної комісії з числа провідних співробітників.

Опис процедури експертного оцінювання.

1. Визначення основних засад проведення експертного оцінювання.

1. 1. Мета проведення експертного оцінювання – дослідження ефективності організації управління грошовими потоками підприємства.

1. 2. Об’єкт експертного оцінювання – ефективність функціонування організаційно-економічного механізму на етапах циклу оперативно-тактичного управління грошовими потоками підприємства.

1. 3. Суб’єкт експертного оцінювання – підприємство або його структурний підрозділ.

1. 4. Важлива умова ефективності та коректності експертного оцінювання – дотримання принципів його проведення. Саме принципи визначають вибір конкретних методів і процедури їх використання. Ми виділили такі принципи, які враховувались при здійсненні експертних оцінок:

• принцип науковості (передбачає проведення експертизи на наукових засадах, оволодіння експертами теоретичними питаннями і технологією експертизи, а також глибокої галузевої компетентності) ;
• принцип співробітництва (підбір експертів здійснювався відповідно до розглянутих суб’єктів економічного оточення підприємства, які займають по відношенню один до одного позицію рівноправного партнерства) ;
• принцип конструктивності (аналіз та оцінка об’єкта експертизи спрямовані не на виявлення помилок, порушень, а на пошук шляхів розвитку та удосконалення) ;
• принцип цілісності (засоби експертизи дають змогу максимально врахувати єдність і взаємозв’язок досліджуваних процесів) ;
• принцип відкритості (експерти діють гласно, відкрито і зрозуміло для організаторів експертизи).

2. Відбір експертів.

2. 1. Вимоги до складу групи експертів. Оскільки оцінка ефективності управління грошовими потоками передбачає дослідження різних сегментів економічної роботи, ми вважаємо за доцільне залучити до експертних оцінок представників із різних підрозділів, а також власників підприємства.

2. 2. Індивідуальні вимоги до експертів. Основними вимогами до експертів є наступні:

• наявність вищої освіти та досвід роботи в цій сфері;
• прагнення до підвищення кваліфікації (тобто активна участь в семінарах та конференціях, наявність свідоцтв та дипломів) ;
• володіння знаннями та сутністю проблем дотичних до об’єкту дослідження;
• знання персонального комп’ютера на рівні кваліфікованого користувача;
• креативність, тобто здатність вирішувати творчі задачі, спосіб вирішення яких повністю або частково невідомий;
• евристичність – здатність бачити неочевидні проблеми;
• інтуїція – здатність робити висновки про об’єкт, що досліджується, без усвідомлення шляху руху думки до цього висновку;
• незалежність – здатність протиставити упередженням і масовим думкам свою власну точку зору.

Такі високі вимоги дають змогу суттєво підвищити якість стратегічного аналізу вже на стадії відбору експертів.

2. 3.