Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш»)

- кон’юнктура ринку, рівень попиту на продукцію, роботи, послуги;

- комерційна і фінансова практика реалізації фінансово-господарської діяльності;

- особливості оподаткування;

- фінансові можливості підприємства.

Ми запропонували алгоритм реалізації політики комерційного кредитування контрагентів підприємств України, який зображено на рис. 3. 1.

Політика комерційного кредитування реалізується на двох основних стадіях:

Підготовча стадія. Ця стадія включає етапи, пов’язані із формуванням основних умов кредитної політики та оцінкою ризику шляхом аналізу кредитоспроможності контрагентів.

Стадія реалізації кредитування. Передбачає реалізацію кредитного рішення з подальшим аналізом дебіторської заборгованості та розробленням на основі отриманих даних системи заходів оптимізації окремих складових кредитної політики, або ж зміни її загалом.

Визначення умов надання кредиту передбачає визначення строку і вартості кредиту та штрафних санкцій.

На другому етапі здійснюється вибір інструментів кредитування (розрахунки із використанням векселів, розрахунки з відстрочкою платежу).

 

 

Визначення ризику кредитування здійснюється на основі аналізу показників кредитоспроможності контрагентів. Наступний етап передбачає формування системи інкасації дебіторської заборгованості:

- встановлення строків та форм попередження контрагентів про дату платежів;

- встановлення можливості та умов пролонгації кредиту та заходів на випадок порушення контрагентами розрахунково-платіжної дисципліни.

Стадія реалізації кредитування передбачає виконання прийнятого кредитного рішення.

Доцільно зазначити, що успішність реалізації кредитної політики потребує забезпечення виконання таких вимог: здійснення аналізу дебіторської заборгованості за видами продукції з метою визначення невигідних з огляду інкасації товарів; періодичний перегляд граничної суми кредиту та строків надання комерційного кредиту, виходячи із фінансового стану покупців.

Аналіз дебіторської заборгованості – важливий етап реалізації політики комерційного кредитування, що передбачає здійснення таких заходів:

- аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості;

- аналіз дебіторської заборгованості за строками її утворення;

- аналіз оборотності дебіторської заборгованості.

На першому етапі оцінюється частка дебіторської заборгованості в складі оборотних активів підприємства, збільшення якої є свідченням погіршення фінансового становища підприємства, адже потребує залучення додаткових джерел фінансування. Визначається частка сумнівної заборгованості в її загальному обсязі.

На другому етапі проводиться дослідження дебіторської заборгованості за строками її утворення. Найбільш поширеним є таке ранжування строків у днях: 0-30; 31-60; 61-90; 91-120; більше 120. Цей аналіз проводиться з метою виявлення простроченої заборгованості.

Проведене міністерством торгівлі США дослідження показало, що частка безнадійних боргів перебуває у прямій залежності від тривалості періоду, впродовж якого дебітор зобов’язується погасити свою заборгованість. За цього залежність є такою: в загальній сумі дебіторської заборгованості до безнадійної відносять: зі строком погашення до 30-ти днів – майже 4%; 31-60 днів – 10%; 61-90 днів – 17%; 91-120 днів – 26%. При подальшому збільшенні тривалості строку погашення на чергові 30 днів частка безнадійних боргів зростає на 3-4% [13, с. 98].

Дуже важливим є поділ дебіторської заборгованості на короткострокову та довгострокову. Загальноприйнятою межею вважається строк погашення, що становить 1 рік [13, с. 98].

На третьому етапі встановлюють показники оборотності дебіторської заборгованості, які розраховуються по заборгованості загалом та окремо за її видами (відношення виручки від реалізації продукції до середньорічних залишків статей заборгованості). Ці показники показують, скільки разів певні види заборгованості пройшли через виробничий цикл.

Четвертий етап реалізації кредитування передбачає формування висновків щодо ефективності політики комерційного кредитування та прийняття відповідно до отриманих результатів управлінських рішень із її оптимізації або ж зміни загалом.

Ми пропонуємо застосовувати такі організаційно-економічні заходи підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни покупців продукції підприємства:

• надання гуртових знижок, знижок при дотриманні строків оплати, знижок постійним покупцям та замовникам; застосування штрафних санкцій за несвоєчасність платежів, встановлення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом на ринку;
• встановлення компенсаційної надбавки до ціни при укладенні угод на тривалу відстрочку платежів за відвантажену продукцію;
• використання методу проміжного рахунку;
• орієнтація на більшу кількість покупців;
• вдалий вибір обслуговуючих банків;
• використання банківської гарантії;
• використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості – факторингу, форфейтингу;
• страхування дебіторської заборгованості;
• оперативне фінансове планування та контроль розрахунків;
• підвищення кваліфікації менеджерів підприємства;
• використання практики господарських судів до недобросовісних покупців;
• формування страхового резерву грошових коштів на випадок настання ризику невиконання зобов’язань.

Превентивними заходами підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни з метою уникнення ризику невиконання зобов’язань з боку покупців є використання різноманітних форм та методів реалізації продукції, які б стимулювали погашення дебіторської заборгованості. Одним із таких заходів є надання гуртових знижок, знижок при дотриманні строків оплати, знижок постійним покупцям та замовникам, застосування штрафних санкцій за несвоєчасність платежів. Надання знижок покупцям є виправданим, якщо сприяє збільшенню обсягів продаж. Перевага повинна надаватись знижкам за передоплату, аніж штрафам за прострочену оплату. Водночас доцільним є встановлення компенсаційної надбавки до ціни при укладенні угод на тривалу відстрочку платежів за відвантажену продукцію.

Забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом на ринку, передбачає проведення попереднього маркетингового дослідження з метою виявлення видів продукції, які користуються найбільшим попитом, і на цій основі встановлення на їх реалізацію умов часткової або повної передоплати.

Використання методу проміжного рахунку є ефективним при довгострокових контрактах, адже забезпечує регулярні надходження грошових коштів у міру