Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш»)

Орієнтація на більшу кількість покупців є одним із способів диверсифікації ризику невиконання зобов’язань.

Важливим напрямом підвищення рівня розрахунково-платіжної дисципліни є також правильний вибір обслуговуючих банків відповідно до їх потенційних можливостей проведення термінових платежів, що забезпечується широкою кореспондентською мережею і наявністю системи електронних платежів.

Використання банківської гарантії передбачає, що банк буде компенсувати необхідну суму у випадку невиконання дебітором своїх зобов’язань.

Одним із способів нівелювання ризику невиконання зобов’язань є також використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості – факторингу, форфейтингу, а також страхування дебіторської заборгованості.

Реалізація кредитної політики покликана сприяти налагодженню плідної співпраці із більшою кількістю контрагентів, забезпечивши таким чином максимізацію чистого грошового потоку підприємства від операційної діяльності. Однак позитивні результати можливі лише за наявності високого рівня організації роботи фінансових менеджерів, їх відповідального ставлення до своїх обов’язків, вміння обґрунтовувати та ухвалювати правильні управлінські рішення. Тому важливо підвищувати рівень кваліфікації працівників, залучених до цієї роботи та забезпечувати оперативне планування та контроль за розрахунками.

У випадку виявлення недобросовісного відношення покупців до своїх зобов’язань, необхідно звернутись до господарського суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості.

Звичайно, краще попередити настання ризику невиконання зобов’язань, впровадивши у практику реалізації продукції перелічені в цьому підрозділі заходи, аніж згодом шукати напрями ліквідації негативних наслідків від настання ризикових подій. Однак, якщо впродовж певних періодів, спостерігаються суттєві коливання оплати за відвантажену продукцію, ми пропонуємо формувати страховий резерв грошових коштів, методику визначення якого буде запропоновано в наступному підрозділі нашого дипломного дослідження.

 

 

Як дефіцит, так і надлишок грошових коштів негативно відображається на фінансовому становищі підприємства. При надлишковому грошовому потоці відбувається втрата реальної вартості вільних грошових коштів внаслідок інфляції, втрачається частина потенційного прибутку від недовикористання грошових коштів в операційній чи інвестиційній діяльності, сповільнюється оборотність капіталу через простій грошових коштів. Щоб гроші „працювали” на підприємство необхідно їх залучати в оборот з метою отримання прибутку:

• розширювати виробництво;
• інвестувати в прибуткові проекти інших господарських суб’єктів з метою отримання вигідних процентів;
• достроково погашати кредити банків та інші зобов’язання з метою зменшення витрат із обслуговування боргу.

Вирішення задачі раціонального використання тимчасово вільного залишку грошових коштів можна реалізувати за рахунок таких заходів, як узгодження з банком умов поточного зберігання залишку грошових коштів із виплатою відсотків; використання короткострокових грошових інструментів для тимчасового зберігання вільних залишків грошових коштів – депозитних вкладів у банках, розміщення грошових коштів через аукціони тощо; використання високодохідних короткострокових фондових інструментів для розміщення резерву грошових активів – короткострокових депозитних сертифікатів, облігацій, векселів тощо.

Дефіцит грошових коштів призводить до росту простроченої заборгованості підприємства за кредитами банку, постачальникам, персоналу по оплаті праці тощо.

Розрізняють внутрішні та зовнішні причини дефіциту грошових коштів підприємств (рис. 3. 2).

 

 

Можливі фінансові ускладнення підприємства зобов’язують його мати певний грошовий запас для своєчасного погашення поточних зобов’язань. Водночас, великі суми грошових коштів знецінюються в результаті інфляції. Тому одним із основних завдань управління грошовими потоками підприємства є визначення мінімального залишку грошових коштів.

Більшість вітчизняних та зарубіжних авторів [11, с. 628-630; 16, с. 757] виділяють чотири види залишків грошових коштів: операційний, страховий, інвестиційний, компенсаційний.

Операційний залишок (ОЗ) формується для забезпечення потреби в грошових коштах для виконання зобов’язань по платежах, які виникають у процесі виробництва. Розрахунок цього виду залишку здійснюють за наступною формулою [11, с. 628]:

ГАо =  , (3. 4)

де ГАо – планова сума операційного залишку грошових активів підприємства;

ПОго – плановий обсяг грошового обороту по операційній діяльності підприємства;

КОга – кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді.

Резервний (страховий) залишок (РЗ) формується для страхування ризику несвоєчасного надходження грошових коштів від операційної діяльності в зв’язку із погіршенням кон’юнктури ринку, сповільненням платіжного обороту тощо. Цей резерв є необхідним для виконання своїх зобов’язань за непередбачуваних обставин. Для розрахунку планової суми страхового страхового резерву грошових коштів І. Бланк пропонує використовувати таку формулу [11, с. 630]:

ГАс =  , (3. 5)

де ГАс – планова сума страхового залишку грошових активів підприємства;

ГАо – планова сума операційного залишку грошових активів підприємства;

КВнгк – коефіцієнт варіації надходження грошових коштів на підприємство в звітному періоді.

Інвестиційний залишок (ІЗ) грошових коштів формується з метою зберігання грошових коштів для отримання вигоди від очікуваних змін в цінах на цінні папери. В сучасних економічних умовах підприємства, на жаль, не мають змоги формувати цей вид грошових активів через нерозвиненість фондового ринку.

Компенсаційний залишок (КЗ) грошових активів формується переважно на вимогу банку, який здійснює розрахункове обслуговування підприємства та надає йому інші види послуг. Цей залишок є сумою грошових коштів, яку підприємство відповідно до укладених договорів про банківське обслуговування повинно зберігати на розрахунковому рахунку.

Є. Уткін характеризує три види залишку грошових коштів: операційний, страховий та компенсаційний [14, с. 370-371].

В. Ковальов виділяє інші три види залишку грошових коштів: операційний, страховий та