Управління оптимізацією вхідних та вихідних грошових потоків підприємства (на прикладі ПАТ «Хмільниксільмаш»)

9. Грошові потоки як процес, що здійснюється із врахуванням чинника часу. Темпи росту обсягу грошових потоків, а також їх структура за видами діяльності підприємства визначаються під впливом чинника часу. Функціонування грошового капіталу підприємства в часі завжди є результатом вибраної його власниками стратегії – використовувати його в цілях поточного споживання певного обсягу благ або залучити його в подальший економічний процес для отримання цих благ у більшій кількості в майбутньому.

10. Грошові потоки як процес, що реалізується із врахуванням чинника ризику. Ризик є важливою характеристикою усіх форм використання грошових коштів у господарській діяльності підприємства. Рівень ризику використання грошових коштів перебуває у прямій залежності від рівня очікуваного ефекту грошових потоків. Тому, формуючи різні види грошових потоків, пов’язані із використанням капіталу в грошовій формі для отримання прибутку, підприємець повинен завжди свідомо йти на ризик, міру якого він визначає самостійно. Чинник ризиків є важливим атрибутом формування грошових потоків підприємства і повинен обов’язково враховуватись у процесі управління ними.

11. Грошові потоки як процес, що реалізується із врахуванням чинника ліквідності. Обслуговуючи процес кругообігу капіталу в грошовій формі, грошові потоки повинні забезпечувати не лише своєчасні надходження грошових коштів, але й певний рівень їх запасу з метою підтримання постійної платоспроможності. Такий запас створюється на підприємстві як у формі різних видів грошових активів, так і їх субститутів (короткострокових фінансових інструментів інвестування). Відповідно рівнем ліквідності грошових потоків є відношення середнього запасу грошових активів та їх субститутів до обсягу виплат грошових коштів за певний період.

Узагальнивши дослідження науковців [4, с. 17; 15, с. 8; 10, с. 392], ми можемо констатувати, що роль грошових потоків у функціонуванні підприємств є вирішальною, що обґрунтовується такими положеннями:

• грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства майже у всіх її аспектах;
• раціональне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства у процесі його стратегічного розвитку;
• якісно налагоджена система управління грошовими потоками сприяє ритмічності здійснення операційного процесу підприємства. Адже будь-які збої в здійсненні платежів негативно відображаються на формуванні виробничих запасів сировини та матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції тощо;
• ефективність управління грошовими потоками впливає на потребу підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками можна забезпечити більш раціональне та економне використання власних фінансових ресурсів;
• раціональне управління грошовими потоками є важливим чинником фінансового забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;
• якісне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства. Навіть у підприємств, які успішно реалізовують свою господарську діяльність і генерують достатню суму прибутку, неплатоспроможність може виникнути внаслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі;
• активні форми управління грошовими потоками дають змогу підприємству отримати додатковий прибуток, скажімо ефективно використовуючи тимчасово вільні залишки грошових коштів.

Розглянуті аспекти підтверджують необхідність виділення грошових потоків у самостійний об’єкт дослідження та зумовлюють потребу в розробці дієвого механізму управління ними. Об’єктивною необхідністю за цього є їх структурування відповідно до певних критеріїв, що забезпечить можливість нівелювання впливу особливостей окремих грошових потоків на процес управління внаслідок формування об’єкта управління на основі цільової вибірки грошових потоків.

 

 

Поняття „грошових потоків” є агрегованим, адже включає у свій склад різноманітні види цих потоків. У зв’язку з цим, виникає необхідність розробки їх комплексної класифікації. На жаль, це питання ще не достатньо відображено в працях науковців, хоча в останні роки було опубліковано низку робіт [11, с. 114-115; 16, с. 20; 13, с. 23; 17, с. 19; 15, с. 11; 19, с. 60; 9, с. 21; 4, с. 32], присвячених цій тематиці.

Проаналізуємо існуючі підходи до критеріїв групування грошових потоків у сучасній економічній літературі (рис. 1. 2).

 

 

Як бачимо, кількість класифікаційних ознак коливається в межах від 4-ох до 19-ти. Кожен автор виділяє найбільш важливі, на його думку, критерії.

Порівняльний аналіз засвідчив, що основними класифікаційними ознаками, на думку більшості авторів, є: масштаб обслуговування господарського процесу; вид господарської діяльності; напрям руху грошових коштів; метод розрахунку та рівень достатності обсягу грошових коштів; метод їх оцінки в часі; ритмічність формування та стабільність часових інтервалів.

Т. Райс поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік – це зміна грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства за аналізований період. Традиційний потік – це приблизна оцінка надходжень грошових коштів підприємства від виробничої діяльності і визначається із використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, за цього не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства) [24, с. 70].

Для аналізу кредитоспроможності підприємства він виділяє такі види грошових потоків [24, с. 71]:

• пріоритетний – виплати комерційного характеру,