Документація з педагогічної практики (вузівської) на базі курсу "Загальна теорія культури"

Питання для обговорення:

Розтлумачте смисл виразу «тілесність символу».

Функції моди в системі культури.

Проблема тілесності в культурі.

Тілесні канони і культура.

Що таке «техніки тіла»?

Хід заняття:

Організаційний момент. Перевірка присутності студентів, нагадування теми практичного заняття.

Представлення студентами презентацій до теми.

Опитування студентів відповідно до теми практичного заняття, вирішення проблемних запитань.

Підведення підсумків практичного заняття. Оцінювання студентів.

Більшість студентів підійшли до підготовки практичного заняття серйозно, використовували додаткові матеріали. Я аналізувала відповіді студентів, допомагала вирішувати проблемні питання. Загалом активність студентів була не дуже високою.

 

Предмет: Загальна теорія культури

Тема 3. Тіло. (2 год.) (спеціальність «Документознавство і інформаційна діяльність»). Група Д-32

Роль тіла в культурі. Тіло і символ.

Тіло і комунікація.

Проблема тіла у ХХ ст. Характерологія Е. Кречмера.

Техніки тіла.

Тілесні канони в культурі.

Мода і тіло.

Матеріали для опрацювання: література:

Гуревич П. С. Философская антропология. – М., 1997. – С. 121 – 127, 217 – 236

Кречмер Э. Строение тела и характер. – М., 1997.

Культурология ХХ век. Словарь. Ст. Мода и Ст. Телесность как социо-культурний феномен

Мосс М. Техники тела // Человек. – 1993, №3.

Подорога В. Тело и символ // Феноменология тела. Введение в философскую антропологию. – М., 1995.

Питання:

Розтлумачте смисл виразу «тілесність символу».

Функції моди в системі культури.

Проблема тілесності в культурі.

Тілесні канони і культура.

Що таке «техніки тіла»?

Хід заняття:

Організаційний момент. Перевірка присутності студентів, нагадування теми практичного заняття.

Представлення студентами презентацій до теми.

Опитування студентів відповідно до теми практичного заняття, вирішення проблемних запитань.

Підведення підсумків практичного заняття. Оцінювання студентів.

Більшість студентів підійшли до підготовки практичного заняття серйозно, використовували додаткові матеріали. Я аналізувала відповіді студентів, допомагала вирішувати проблемні питання. Студенти були досить активними і давали відповідь на всі запитання.

 

 

Тема: Татуювання – за чи проти?

Мета: запобігти необдуманому прагненню студентів зробити собі татуювання; пояснити їх негативний вплив на здоров’я; розуміння відповідальності за власні вчинки та їх наслідки; виховувати в студентів бажання зберегти власне здоров’я.

Форма проведення: бесіда

Обладнання: відеоматеріали, ілюстрації, фото.

Хід проведення заходу:

Сьогодні вам всім відомо, що таке татуювання. Татуювання і пірсинг – це модно, красиво і небезпечно. Кожен, не залежно від віку, може наколоти собі малюнок всіляких форм і забарвлень, а також проколоти будь-яку частину тіла. В одних численні сережки разом із татуюванням виглядають банально і непривабливо, в інших – це справжні витвори мистецтва, від яких навіть найбільші супротивники всього цього завмирають в захопленні. Але річ у тому, що всі люди змінюються. Сьогодні подобається одне, а завтра інше. Якщо пірсинг можна зняти, і тіло з часом заживе, то татуювання позбутися практично неможливо. Звичайно, деякі приватні клініки надають подібні послуги, але вони дуже дорогі – як мінімум, раз у десять дорожчі, ніж саме тату.

Отож, давайте дізнаємося, що ж таке татуювання і поринемо в історію його виникнення. Тату – термін, запозичений з полінезійської мови, на діалекті таїтян слово «татау» позначає малюнок. Інші дослідники вважають, що слово «татуювання» виникло від явайського кореня «тау», що відповідає полінезійському «тату» і, що переводиться як «рана», «поранений». Науковці вважають, що це мореплавець Кук привіз його з острова Таїті. Одні племена і народи користувалися ним, щоб показати соціальну приналежність, інші – щоб потішити богів і духів, треті – для залякування ворогів. Наприклад, на полінезійських островах існував звичай татуювати на тілі зображення духа – покровителя племені. Та й сьогодні деякі африканські племена замість обручок вибивають на тілі малюнок. Такі зображення були нестійкими, чим відрізнялися від візерунків, які з’являлися самі на місцях опіків і порізів, забруднених сажею або брудом. Помітивши це, древні люди почали наносити ушкодження навмисно. Трохи пізніше розфарбовані шрами – попередники татуювань – стали відмінністю кращих воїнів і найуспішніших мисливців. Чіткіші малюнки були виявлені на муміях при розкопках єгипетських пірамід. У єгиптян вони несли, в першу чергу, інформативне (вказували на приналежність до роду, соціальний статус і деякі особисті якості володаря), охоронне (проти хвороб, бід, нещасть) і магічне навантаження, хоча декоративність навіть тоді грала не останню роль. У кінці льодовикового періоду, коли первісні сім’ї розрослися, встигнувши об’єднатися в невеликі організовані громади, їх члени наносили на шкіру незмивні знаки, що спочатку мали значення лише в межах малої громадської групи.

У кримінальному світі татуювання стало своєрідною візитною карткою злочинця, котру важко пошкодити і ще важче втратити. За татуюваннями «блатні» поділяли світ на «своїх» і «чужих», на справжніх «злодіїв» і «фраєрів». В натільній символіці було закладене кримінальне минуле, число судимостей, відбутий або призначений строк, «злодійська масть», характер, національність, схильності, віра, сексуальна орієнтація, становище в кримінальному світі і, навіть, рівень освіти.

В злочинному середовищі завжди проходила боротьба за чистоту татуювань,