Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

3) Вимова слів із дзвінкими та глухими приголосними.

В українській мові звуки [б], [г], [д], [д´], [з], [з´], [ж], [дж], [дз], [дз´] в кінці слів треба вимовляти дзвінко, без оглушення: дуб, дзьоб; луг, біг, ліг; дід, жолудь, їдь; ніж, гараж, їж; віз, гарбуз, злазь; котедж, ґедзь. 

Правильна літературна вимова вимагає також збереження дзвінкого приголосного в сполученнях бк, бт, бп, гт, гк, дк, дп, дт, жк, жт, зк, зт, наприклад: 1) у словах байка, грибки, дубки, гребти, скубти; 2) перед [т] і [к] дзвінкість [г] в літературній вимові , як правило, чітка: берегти, могти, тягти, лягти, проте перед м’яким [т´] дзвінкість звука [г] може втрачатися, наприклад: у словах кі[х]ті, ні[х]ті, ле[х]ко, во[х]ко; 3) у словах берізка, в’зка, казка, лізти, вести, вузько і ін. зберігаються дзвінкі [з], [з´].

Африкати дж, дз, дз´ в українській мові також не втрачають своєї дзвінкості: ґандж, котедж, ґедзь.

Після голосного в кінці слів приголосний [в] вимовляється, як дуже короткий нескладовий звук [ў] і ніколи не наближається до [ф]: [п´і ш ó ў], [х о д ú ў], [к р ó ў], [л´у б ó ў].

В першому класі роботу над вимовою даних звуків необхідно проводити при вивченні кожного окремого звука.

Для того, щоб діти вимовляли слова з тим чи іншим дзвінким приголосним так, як вони його засвоїли, ми використовували такі завдання:

а) Назвіть предмети, зображені на малюнках (ложка, діжка, гриб, дід, жолудь, ніж, дзьоб, гарбуз тощо).

б) Складіть речення зі словами-назвами зображених предметів .

в) Доповніть речення потрібними за змістом словами: Дніпро широкий, а Стрипа ... . Від Тернополя до Києва далеко, а до Березовиці - ... .

г) Прочитайте на пам’ять самостійно вивчений вірш.

ґ) Прочитайте виразно текст.

У першому класі, в період навчання грамоти, учні принагідно зіставляють вимову парних дзвінких та глухих приголосних. Таке зіставлення необхідно забезпечити на окремих звуках і словах. Важливо переконати учнів, що заміна дзвінкого звука парним глухим під час вимови призводить до зміни лексичного значення, може впливати на розуміння змісту, знижує культуру усного мовлення.

Особливу увагу ми звертали на ті звуки, від заміни яких змінюється лексичне значення слова: бік – пік, брати – прати, грубка – групка.

Здійснюючи спостереження за звуковими парами дзвінких і глухих приголосних, ми привчали дітей стежити за звучанням, а й за способом вимовляння звуків. В розмежуванні схожого і відмінного в цих звуках ми спиралися як на мовно-рухові так і на слухові відчуття дітей. Ми застосовували прийом беззвучного артикулювання звукових пар [д]-[п], [д]-[т], [д]-[т], [з]-[с], [з]-[с], [ж]-[ш], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз]-[ц], [г]-[х], [ґ]-[к].

 - Вимовте попарно звуки, але не подаючи голосу, пошепки. Активно працюйте мовними органами, щоб ви добре це відчували, вимовляючи кожен звук. Що ви помітили при цьому?

Учні усвідомлювали, що спосіб вимовляння звуків кожної пари є абсолютно однаковим. А вимовляючи звукові пари вголос, учні виявляли відмінні ознаки: під час вимовляння глухих чули тільки шум, а при вимовлянні дзвінких – шум і голос, при чому переважав голос.

Протягом усього першого року навчання, починаючи з букварних текстів, без ознайомлення дітей зі спеціальними правилами необхідно вчити дітей чітко вимовляти дзвінкі приголосні в кінці слова та складу перед наступним глухим.

Словникова робота.

З перших днів навчання в школі учні повинні засвоїти, що слово – будівельний матеріал мови, основна її одиниця. Кожне слово має значення, яке уточнюється, конкретизується або змінюється в контексті. 

В українській мові слова можуть бути повнозначними, які мають предметно-речове значення (шкарпетки, олівець, годинник), і неповнозначними, які виражають відношення та зв’язки між повнозначними словами (хай, коло, біля, так).

Слова можуть мати пряме значення (золотий перстень), переносне (золоте листя), конкретне (цегла, стеля, будівля) та абстрактне (смуток, надія) значення. Учнів необхідно ознайомити і з явищем багатозначності слів (ручка – дитяча, для письма, від сумки, від дверей тощо).

Для введення нових слів в мовлення учнів ми користувались тематичним принципом. Даний принцип дозволив не тільки знайомити дітей з новими словами, а й включати їх в активне розмовне мовлення, будувати діалог з відповідної теми, складати розповіді в межах однієї теми. Нами були запропоновані такі теми: „Знайомство”, „Ввічливі слова”, „Школа”, „Сім’я”, „Зовнішній вигляд людини”, „Пори року”, „Рослинний світ”, „Тваринний світ”, „Навчання”.

До кожної теми нами був складений тематичний словничок, що охоплював слова всіх частин мови, як повнозначні, так і службові. Наприклад, тематичний словничок до теми „Знайомство”: добрий день, добридень, знайомитись, ім’я, по батькові, прізвище, звати, вітатись, розмовляти, як, так, моє, твоє, тебе, мене, новенький, українець, українка, хлопчик, дівчинка, діти, друзі; подруга, соромитися, сором’язливий, веселий, шкільний, приємно, дуже, розповідати, запрошуємо, до побачення.

Тематичний словничок до теми „Ввічливі слова”: ввічливий, чемний, це, дякую, будь ласка, дякувати, звичаї, чарівний, добрий ранок, добрий вечір, на добраніч, будьте ласкаві, вибачте, пробачте, доглядати, шанувати,