Фінансування освіти з бюджету міста

Важливим завданням забезпечення ефективності видатків на освіту є підвищення ролі інтенсивних (ефективність надходжень) факторів, тому в процесі аналізу необхідно визначити вплив на динаміку видатків на освіту (ефект) окремих екстенсивних і інтенсивних факторів і дати при цьому характеристику інтенсифікації діяльності. Індикатор інтенсифікації розраховується відношенням зміни кількості учнів або зміни ефективності до видатків.

Також, необхідно буде провести факторний аналіз динаміки ефективності діяльності УДКС у Святошинському районі м. Києва:

1) приріст ефективності: ∆Ряк = Ряк1 – Ряк0; (2. 6)

2) приріст ефективності за рахунок зміни кількісного фактору:

∆Ркільк = Р0/Ркільк1 – Р0/Ркільк0; (2. 7)

3) приріст ефективності за рахунок зміни результативного показника:

∆Р = (Р1 – Р0) /Ркільк1; (2. 8)

Також, необхідно розрахувати коефіцієнт еластичності, для чого використаємо значення темпу приросту результативного (У – обсяг видатків на освіту) і факторного (Х – кількість учнів) показників:

Ке = ТпрУ/ТпрХ, (2. 9)

Для виявлення внутрішньорічних коливань необхідно проаналізувати дані видатків по місяцях в УДКС у Святошинському районі м. Києва та розрахувати:

1) індекс сезонності:  ;  ; (2. 10)

2) коефіцієнт рівномірності коливань =   (2. 11)

Для визначення ефективності структурної політики на основі розподілу учнів необхідно провести індексний аналіз:

1. Індекс змінного складу: І зм. складу =   (2. 12)

2. Індекс фіксованого складу: І фікс. складу =   (2. 13)

3. Індекс структурних зрушень: І стр. зрушень =   (2. 14)

І на останок, для порівняльної оцінки результатів видатків на освіту у УДКС у Святошинському районі м. Києва здійснюється рейтингова оцінка. Рейтингова оцінка здійснюється по сукупності ознак відповідно сукупності показників, які за методом багатовимірної середньої дають інтегральну оцінку ефективності видатків на освіту в різних ракурсах.

 

 

Освіта створює основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. У промислово розвинутих країнах видатки на освіту на всіх рівнях державного сектору, як правило, становлять від 4, 5 до 7% ВВП. У країнах, які розвиваються, видатки на освіту коливаються від 2, 5 до 7, 5% ВВП, що в середньому становить меншу частину ВВП порівняно з промислово розвинутими країнами. Водночас у більшості країн саме державний сектор прямо надає послуги у сфері початкової і середньої школи в широкому обсязі, оскільки цей показник, як правило, перевищує 90% від загальної суми витрат. Державний сектор впливає на попит освітніх послуг за допомогою таких чинників, як надання студентам стипендій, субсидій і допомог через рішення, що стосуються оплати навчання, а також через загальну структуру регулювання приватної освіти.

Конституція України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту (ст. 53), причому повна загальна середня освіта є обов'язковою. Згідно з принципами, проголошеними Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням та студентам.

Нормативно-правове регулювання надання освітніх послуг закладено у законах України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту» «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту».

Чинним законодавством передбачено, що заклади освіти створюються органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб, за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

Фінансування державних закладів освіти, установ та організацій, підприємств системи освіти у Святошинському районі, здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% НД, а також валютні асигнування на основну діяльність. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Додатково заклади освіти як джерела фінансування можуть розглядати:

‒кошти за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

‒плату за надання додаткових освітніх послуг;

‒кошти за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

‒доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

‒дотації з місцевих бюджетів;

‒кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

‒валютні надходження;

‒добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

‒інші кошти.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджету видатки на освіту (код 0900) включають асигнування на:

1) дошкільну освіту;

2) загальну середню освіту (в т. ч. загальноосвітні навчальні заклади; загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати та спеціальні навчальні заклади) ;

3) професійно-технічну освіту;

4) вищу освіту