+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
179
Мова:
Українська
кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.
Позики участь - банки передають (переуступають частинну позики іншим кредитором).
Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства — позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту.
Принципи отримання кредиту:
- терміновість - кредит має бути погашенням у визначений термін;
- принцип повернення:
а) строковий кредит - повернений своєчасно;
б) пролонгований кредит - відстрочується термін погашення;
в) прострочені кредити;
- забезпечення - наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту: (заставне зобов'язання, договір -гарантія, поручительства, договір - страхування).
- принцип платності - підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.
Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.
1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.
2. Підприємство (позичальник) має або бути власником майна, або мати право на користування та розпорядження ним.
3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.
4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.
На другому етапі підприємство звертається в банк із заявою, яка містить такі дані:
• мета отримання, сума і термін кредиту;
• економічне обґрунтування необхідності кредиту;
• джерела погашення.
На вимогу банку підприємство надає йому інші необхідні документи, до яких належать:
1. Заява про надання кредиту.
2. Статут підприємства (нотаріально засвідчений).
3. Установчий договір (нотаріально засвідчений).
4. Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) або патент (нотаріально засвідчені).
5. Договір оренди або інші документи щодо права власності на землю або права тимчасового користування земельною ділянкою, (нотаріально засвідчені).
6. Контракти (договори) між продавцем і покупцем, замовником і підрядчиком на виконання будівельно-монтажних робіт.
7. Довідка з банку про розмір сплаченого статутного фонду, а також витяги з розрахункового і валютного рахунку підприємства (позичальника).
8. Фінансова звітність:
9. Висновок аудиторської фірми щодо фінансового стану підприємства.
10. Техніко-економічне обґрунтування угоди або проекту.
11. Ліцензія на проект, який кредитується (якщо така потрібна).
12. Підтвердження Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України про наявність квоти.
13. Підтвердження наявності складських приміщень.
14. Підтвердження наявності виробничих площ і потужностей.
15. Договір застави, поручительство, гарантія, договір страхування (один із цих документів).
16. Клопотання місцевих і державних органів влади й управління про надання підприємству кредиту.
17. Бізнес-план і розрахунок наявних грошових надходжень. Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, як правило, в розмірі від 10 до 30% вартості проекту.
При цьому підприємство подає до установи банку документи згідно із стандартним переліком документів для довгострокового кредитування, а також додатково (на вимогу банку):
— проектно-конструкторську документацію;
— основні техніко-економічні показники проекту (річний випуск продукції у грошовому вираженні, собівартість річного випуску продукції, балансовий прибуток, коефіцієнт окупності витрат, капіталовкладень та ін.);
— контракт на будівництво;
— контракти або договори на поставку необхідного виробничого обладнання для проекту;
—документи, які підтверджують відповідні рішення центральних та місцевих органів влади;
— документи на право землекористування;
— позитивне рішення екологічної експертизи;
— план технічного переозброєння діючого підприємства;
— бізнес-план, який містить: статистичні та прогнозні матеріали щодо економічного стану підприємства, діючих цін та тарифів на внутрішньому та зовнішньому ринках;
— розрахунки рентабельності виробництва;
— відомості про фондомісткість та матеріаломісткість продукції, забезпечення матеріалами, кадрами та основними фондами, рівень техніки та технології, ринки збуту готової продукції, основних постачальників.
На підставі поданих клієнтом документів установа банку проводить оцінку кредитоспроможності фінансового стану підприємства та інженерно-економічну експертизу довгострокового кредитного проекту.
Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку, перелік документів може бути дещо меншим.
На третьому етапі банк:
— вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;
— оцінює його ділову репутацію та імідж;
— аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;
— визначає перспективи розвитку підприємства;
— перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.
Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.
Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки, форми власності та інших факторів.
Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.
Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а в подальшому — щоквартально.
В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника