Функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень (на матеріалі прози І.С. Тургенєва)

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

 

АНТОНЮК Ольга Миколаївна

 

УДК 811.161.1’367.335

 

 

10.02.02 – російська мова

 

 

Харків – 2007

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Калашнікова Галина Федорівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри російської мови; доктор філологічних наук, професор Пристайко Тамара Степанівна, Дніпропетровський національний університет, професор, завідувач кафедри загального і російського мовознавства кандидат філологічних наук, доцент Чернцова Олена Вадимівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри російської мови

Захист відбудеться “14” червня 2007р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215В.

 

 

Вивчення синтаксису складного речення має давню історію, але, незважаючи на це, ціла низка питань, що стосуються цієї синтаксичної одиниці, залишаються неопрацьованими. Зокрема, недостатньо вивчені багатокомпонентні складні речення (БСР) зі вставленими конструкціями.

Особливе місце в синтаксичній системі російської мови належить багатокомпонентним складним реченням, за якими закріпилися різні дефініції: складне речення ускладненого типу (І.О. Василенко), поліпредикативне складне речення (Г.П. Уханов), багатокомпонентне складне речення (Г.Ф. Калашнікова), ускладнене складне речення (Г.Ф. Гаврилова). Багатогранні поліпредикативні синтаксичні одиниці поповнюють традиційно сформовану класифікацію складних речень новими видами структур, утворення яких обумовлене як особливостями їхньої будови, так і комунікативними установками, логікою розвитку авторської думки.

Прагнення синтаксистів глибоко й всебічно вивчити складні речення обумовлює такі актуальні аспекти їхнього дослідження, як комунікативно-прагматичний, когнітивний, функціонально-композиційний, текстовий та інші, тому вивчення поліпредикативних складних речень зі вставленими конструкціями є актуальним в єдності системного й текстового аспектів, що обумовлено комплексним вивченням мови й мовлення на чолі з мовною особистістю.

Сучасна лінгвістика, що розвиває напрямки семантичного синтаксису й теорії тексту, убачає у висловлюванні структурно-семантичну одиницю, що концептуально поєднує значення лексичних, граматичних, логіко-семантичних, комунікативних її рівнів, співвіднесених з контекстом, з конкретними ситуаціями, з національно-мовними, фоновими знаннями мовців і слухачів, з лінгвістичною та змістовною пресуппозицією, з факторами мовця й адресата.

На сучасному етапі розвитку лінгвістичних досліджень системний підхід набуває особливої значущості. Результати, досягнуті у функціональній і когнітивній лінгвістиці, у теорії тексту й дискурсу, вимагають особливої уваги до аналізу фундаментальних властивостей мовної системи у зв’язку із закономірностями функціонування мовних одиниць у різних типах мовлення. Вивчення системно-структурної організації мовного змісту багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями в їх відношенні до формального вираження – один із аспектів пізнання “мовної картини світу”. 

Незважаючи на те, що вставлені конструкції давно виділені науковим пізнанням, можливість їхнього подальшого вивчення в процесі аналізу багатокомпонентних складних речень, ускладнених вставленими конструкціями, не втрачає значимості. До останнього часу науковці досліджували переважно лише одну з конкретних функцій вставлених конструкцій, висвітлювали окремі аспекти питання, деякі із семантичних або прагматичних значень, що не дозволяло створити повної уяви щодо картини вживання цих конструкцій у мові та мовленні, зокрема об’єктом уваги багатьох лінгвістів ставали синтаксичний (О.І. Анікін, О.Г. Поспєлова, О.К. Тараканова, І.І. Щеболєва), семантичний (С.В. Гусаренко, С.Г. Онішко, Н.П. Перфильєва), комунікативний (О.П. Артеменко, С.О. Гостєєва, Н.П. Перфильєва) і текстовий аспекти вивчення вставлених конструкцій (О.І. Гаврилова, З.П. Олійник, В.А. Шаймієв), інтонаційна специфіка (Ю.М. Златопольський, Н.О. Кобріна) та пунктуаційне виділення вставлених конструкцій (О.В. Жучкова, Б.С. Шварцкопф). Однак дослідники не розглядали особливості функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень, за винятком статті Н.С. Ганцовської. Художня проза І.С. Тургенєва особливо підходить для такого аналізу, оскільки багатокомпонентні складні речення досить часто вживаються в усіх жанрових формах у творчості письменника, і вставлені конструкції виконують роль метатекстового коментаря.

Методологічною основою даного дослідження є теорія динамічного синтаксису, зокрема розгляд багатокомпонентного складного речення як системи, компоненти якої сприяють створенню багатошаровості семантики поліпредикативної конструкції (Н.С. Ганцовська, Г.Ф. Калашнікова, Г.П. Уханов); положення про співвіднесеність висловлювань із дійсністю, висвітлені в роботах Н.Д. Арутюнової, О.В. Бондарка, В.Г. Гака, О.С. Кубрякової, О.В. Падучевої; особливий статус явища вставленості (О.І. Анікін, Н.П. Перфильєва, В.А. Шаймієв, Б.С. Шварцкопф, І.І. Щеболєва); дослідження комунікативно-прагматичного аспекту синтаксису (А.П. Загнітко, Г.О. Золотова, І.І. Ковтунова, Дж. Остін, Дж. Серль); інтерпретація художнього тексту та його глобальних категорій (Н.С. Валгіна, І.Р. Гальперін, Ю.М. Лотман, А.Ф. Папіна, З.Я. Тураєва). 

Актуальність теми. Дослідження інформації вставлених одиниць, що доповнюють основні предметно-логічні ланцюги номінативного рівня базового речення конотативними та додатковими відомостями, є важливим для розвитку теорії глибинного змісту художнього твору. З огляду на це конкретний науковий інтерес становлять вставлені конструкції у БСР, котрі належать до одиниць структури тексту, що не достатньо вивчені.