Функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень (на матеріалі прози І.С. Тургенєва)

Концептуальна категорія “образу автора” має статус надкатегорії й проявляється в тексті як вираження авторського або особистісного початку. Аналіз показав, що вставлені конструкції, реалізуючись у тургенєвських творах (які являють собою контамінацію декількох суб’єктно-мовленнєвих планів), функціонують як інтенсифікатори авторської присутності в тесті. План змісту функціонально-семантичної категорії персональності визначається авторською модальністю, що формує антропоцентризм художнього тексту, виступає в якості організуючого центру комунікативної діяльності та забезпечує відбір необхідних мовних засобів.

Ступінь модального маркування вставлених конструкцій залежить від суб’єкта мовлення, від точки зору даного суб’єкта, функціонального навантаження вставленої конструкції тощо. Розрізняється модальність вставленої конструкції автономна та синтезована. Автономна модальність вставленої конструкції, тобто внутрішня, не належить до БСР: Впоследствии, когда связь ее с Наумом стала гласною, многие в околотке толковали, что он в первый же вечер подсыпал ей в чашку чая приворотного зелья (у нас еще твердо верят в действительность подобного средства) и что этот очень легко можно было заметить по Авдотье, которая будто скоро потом начала худеть и скучать. Модальність синтезована, тобто модальність усієї вставленої конструкції, спільна із семантикою речення, що включає вставлену конструкцію: И что бы она ни делала, за что бы она ни принималась, – ну хоть бы нитку в ушко иголки вдевать или юбку утюгом разглаживать, – все выходило у нее красиво и как-то… вы не поверите… как-то трогательно. 

Нейтральні вставлені конструкції мають розповідний характер, у їхньому оформленні відсутній особливий емоційний підтекст. Модально марковані вставлені конструкції надзвичайно насичені в змістовному плані й включають різного роду зауваження персонажа з приводу змісту висловлення, мовної манери іншого героя тощо. Яскравим прикладом авторської позиції в тексті є спонукальні вставлені конструкції, що містять, як правило, пряму апеляцію до адресата мовлення: Черт меня дернул сегодня подразнить отца; он на днях велел высечь одного своего оброчного мужика – и очень хорошо сделал; да, да, не гляди на меня с таким ужасом – очень хорошо сделал, потому что вор и пьяница он страшнейший; только отец никак не ожидал, что я об этом, как говорится, известен стал. Емотивно-експресивні вставлені конструкції сприяють акцентуванню оцінної спрямованості її компонентів і беруть участь в організації підтексту базового речення: Поверьте, – продолжала она, тихонько поднимаясь с полу и садясь на самый край кресла, – я часто думала о смерти и я бы нашла в себе довольно мужества, чтобы лишить себя жизни – ах, жизнь теперь для меня несносное бремя! – но мысль о моей дочери, о моей Адочке меня останавливала; она здесь, она спит в соседней комнате, бедный ребенок! 

Мова І.С. Тургенєва – це складова культури й одночасно її знаряддя, що транслює їх у знаковому втіленні, а саме у вставлених конструкціях у складі БСР. Створювана письменником модель світу є суб’єктивний образ об’єктивного світу, вона несе в собі риси людського способу світосприйняття, тобто антропоцентризм, що пронизує всі твори прозаїка. 

 

 

У Висновках узагальнено результати дослідження.

1.Вставлена конструкція є пунктуаційно маркованою частиною багатокомпонентного складного речення, особливим чином співвіднесеної з іншими його частинами, та виконує функції метатекстового коментаря; 

2.Домінуючими й найбільш пристосованими до включення вставленої конструкції є моделі багатокомпонентних складних речень, що мають сурядність та / або безсполучниковість на першому рівні членування й підрядність на другому;

3.Поліпредикативне складне речення зі вставленою конструкцією являє собою полікомунікативну одиницю, що має диференційні ознаки, які проявляються у специфіці структури, семантики й тема-рематичній організації;

4.Вставлені конструкції у складі багатокомпонентних складних речень включаються в текстовий механізм комунікативного членування інформації і є інтенсифікаторами авторської присутності в тексті; 

5.Лінгвістична своєрідність багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями виявляє екстралінгвістичні фактори, пов’язані із системою традиційно-народних пресуппозицій та мовною картиною світу письменника.

 

 

1.О семантической организации могокомпонентных сложных предложений со вставными конструкціями // Мова і культура. Серія “Філологія”. – Київ, 2005. – Вип. 8. – Т. V/2. – С.288-294.

2.Структурные особенности многокомпонентных сложных предложений, осложненных вставными конструкциями, в произведениях И.С. Тургенева // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія Філологія. – Харків, 2005. – № 659. – Вип. 44. – С. 63-66.

3.Реализация категории художественного времени во вставных конструкциях в составе многокомпонентных сложных предложений // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков: ХНПУ, 2005. – № 3(28). – С.6-9.

4.Вставки локативной семантики в художественной картине мира И.С. Тургенева // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія Філологія. – Харків, 2006. – № 727. – Вип. 47. – С. 52-55.

5.Ретро-проспективные вставки как векторное отражение категории связности // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков: ХНПУ, 2006. – №. 1-2. – С.37-41.

6.Средства создания компактности в многокомпонентных сложных предложениях со вставными конструкциями в прозе И.С. Тургенева // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков: ХНПУ, 2006. – №.3-4. – С.3-7. (у співавторстві з Г.Ф.