Функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень (на матеріалі прози І.С. Тургенєва)

У лінгвістичному портреті БСР зі вставленими конструкціями чітко простежується перевага функцій окремих значень вставлених конструкцій, що дозволяє говорити про функціональну диференціацію вставлених конструкцій у прозі І.С. Тургенєва на додаток до їх семантико-синтаксичного визначення. 

Основною функцією вставлених конструкцій у складі БСР є номінативна (денотативна, референтна), тобто функція повідомлення про суб’єктів, об’єктів дії, події, процеси, факти позамовної дійсності. Супутньою їй є когнітивна функція – функція передачі певних знань, життєвого досвіду письменника, системи образів. 

Апелятивна функція вставлених конструкцій полягає у зверненні до адресата й впливі на нього, “нав’язуванні” свого бачення світу. І.С. Тургенєв переконує читача в певних ідеях, концепціях, підказує йому особливу логіку розвитку подій, створює систему зорових, слухових малюнків, наполягає на моральних оцінках тощо.

Експресивна функція вставлених конструкцій у поліпредикативних складних реченнях сприяє виразній формі зображення психічного стану мовця, його суб’єктивного ставлення до сказаного, котре може бути виражене за допомогою засобів усіх рівнів: лексико-семантичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних.

Емотивна функція вставлених конструкцій створює умови для емоційного насичення БСР, для опису різноманітних почуттів продуцента. Тут, крім вставлених мовних засобів, особливу роль відіграють вставні слова, пунктуаційні знаки, незвичайні сполучення слів тощо. 

Фатична функція вставлених одиниць необхідна мовцеві для підготовки слухача до сприйняття, зосередження його уваги в процесі мовного спілкування за допомогою включення сигналів особливого роду для продовження, підтримки уваги слухача або припинення мовлення.

У другому розділі “Текстотвірна роль вставлених конструкцій, які ускладнюють багатокомпонентні складні речення, в організації прози І.С. Тургенєва” досліджено текстові категорії, які вставлені конструкції реалізують у мікротексті БСР. Ґрунтовне, всебічне вивчення категорій художнього тексту в сучасній російській лінгвістиці ставиться в ряд найактуальніших мовознавчих проблем. Хоча питання функціонування вставлених компонентів у змістовій структурі тексту не нове, воно й сьогодні не отримало остаточного розв’язання.

Вставлені конструкції у складі БСР включаються в текстовий механізм комунікативного членування інформації, сприяють ранжируванню її на два плани – основний і додатковий. Текстотвірна функція (логіко-композиційне структурування) вставлених конструкцій у мікротексті БСР детермінована їхнім функціональним значенням: здатністю даних одиниць реалізовувати в процесі викладу певного змісту текстові категорії інформативності, проспекції й ретроспекції, художнього часу й простору, суб’єктивної модальності та образу автора, що має статус надкатегорії. Вони здатні надавати тексту певну структуру, необхідну композиційну форму, зв’язувати в одне ціле, з урахуванням комунікативного наміру, загального задуму й цілісного змісту, що характеризує текст, компоненти БСР і окремі речення.

 Для творів І.С. Тургенєва характерна ціла система мовних засобів, що сприяють переведенню змістовно-фактуальної інформації у концептуальну: образно-символічна система, алюзії, узагальнення, авторські сентенції й інші. За допомогою вставлених конструкцій можлива експлікація підтексту. Дослідженням доведено, що авторизовані вставлені конструкції виконують функцію сигналів підтекстової інформації, коли вони використовуються І.С. Тургенєвим для опису героїв, мовної характеристики персонажів, висловлюють точку зору автора й виражають його оцінки, мають сильний емоційний вплив на читача. Наприклад: О жене его почти сказать нечего: звали её Каллиопой Карловной; из левого её глаза сочилась слезинка, в силу чего Каллиопа Карловна (притом же она была немецкого происхождения) сама считала себя за чувствительную женщину; она постоянно чего-то все боялась, словно не доела, и носила узкие бархатные платья, ток и тусклые дутые браслеты. Для того щоб виявити підтекстову інформацію даного БСР, автор інформує читача за допомогою вставленої конструкції про походження героїні. Сентиментальність і холодність, притаманні цій нації, підтверджуються чутливістю Калліопи Карлівни. 

Елементи вертикального контексту, експліковані у вставлених конструкціях, є потужним джерелом російської культурологічної й відповідно лінгвокраїнознавчої інформації. Вони важливі в процесі аналізу всіх рівнів прочитання мікротексту БСР. Матеріал вертикального контексту дозволяє читачеві сприйняти фактуальну площину, окреслити роль підтексту, виявити концепт, оцінити індивідуально-авторську мовну картину світу, тобто сприяє повноцінній реалізації комунікативного ланцюжка “автор – твір – реципієнт”: адресат одержує максимум відомостей, які вмістив у текст І.С. Тургенєв. Наприклад, повісті й романи І.С. Тургенєва насичені реаліями інтелектуального життя (прізвищами видатних діячів науки, літератури, мистецтва: Пушкін, Лермонтов, Мочалов, Вольтер та інші). Ця інформація дозволяє реципієнтові не тільки високо оцінити рівень ерудиції письменника, але також визначити авторську картину світу як таку, котра базується на основі інтелекту. Вертикальний контекст “Записок мисливця” побудований на багатому народознавчому матеріалі, зокрема на введенні в текст побутових російських слів: гнетка, сиряк, тяга, хмель та інші. Російська ментальність, яка ґрунтується на таких детермінантах, як любов до землі, працьовитість, щиросердність, лексично відтворених національно-маркованими одиницями, є стрижнем авторської картини світу.

 Локальні вставлені маркери у творах І.С. Тургенєва займають одне із провідних місць у структурно-значеннєвій організації тексту як засоби системного віддзеркалення буття й свідомості людини і виконують різні функції: інформативну, інтегративну, текстотвірну й стилістичну. У творах І.С. Тургенєва привертає увагу експресивна організація просторових відносин між вставленими конструкціями й базовим реченням. Вставлені конструкції можуть відповідати внутрішньому стану героя, звучати з ним в унісон, нагнітаючи напругу емоцій та почуттів. У реченні – Он услал её, наконец, и после долгих колебаний (Варвара Павловна все не возвращалась) решился отправиться к Калитиным, – не к Марье Дмитриевне (он бы ни за что не вошел в её гостиную, в ту гостиную, где находилась его жена), но к Марфе Тимофеевне; он вспомнил, что задняя лестница с девичьего крыльца вела прямо к