Функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень (на матеріалі прози І.С. Тургенєва)

Функціонально-семантичне поле категорії простору в прозових творах І.С. Тургенєва утворюють не тільки групи мовних елементів, уживання яких є інваріантним для будь-якого художнього тексту, але також елементи, які відбивають ідейно-емоційне бачення позапросторових відносин реальності й відповідають художнім завданням твору. Отже, художній простір виступає формою художнього відображення письменником дійсності.

Вставлені конструкції мають ряд особливостей з точки зору прояву в них темпорального континуума, що знайшло відображення у виділенні трьох темпоральних типів вставлених конструкцій у складі БСР (синхронних, наративних та змішаних), які відрізняються різними засобами зображення об’єктів і наявністю / відсутністю тимчасової перспективи стосовно часу, вираженого БСР. При формуванні поля художнього часу спостерігається як проекція в БСР зі вставленими конструкціями засобів вираження темпоральності, що існують у системі, так і породження вставленою конструкцією й базовим БСР образних засобів вираження темпоральних відносин. При цьому образні засоби в БСР зі вставленими конструкціями можуть набувати більшого функціонального навантаження, ніж системні засоби, що є яскравою рисою ідіостилю І.С. Тургенєва: Санин понял настроение своего приятеля и потому не стал обременять его вопросами; ограничился лишь самым необходимым; узнал, что он два года состоял на службе (в уланах! то-то, чай, хорош был в коротком-то мундирчике!), три года тому назад женился – и вот уже второй год находится за границей с женой, “которая теперь от чего-то мчится в Висбаден”, – а там отправляется в Париж. У цьому прикладі часова співвіднесеність подій, зображених у БСР, визначається вставленою конструкцією за допомогою деталі військової форми й лексеми “улани”, що вказує на епоху XIX століття в Росії.

Зв’язність у вставлених конструкціях, що ускладнюють БСР, локалізується: у межах БСР; між БСР зі вставленою конструкцією й навколишнім контекстом; між дистантно розташованими вставленими конструкціями у складі БСР у рамках одного художнього твору. Дана категорія проявляється на всіх рівнях організації художнього тексту: формально-граматичному, логічному, композиційно-структурному, образно-асоціативному й синтактико-стилістичному. Вставлені конструкції зв’язують в єдине ціле компоненти БСР, надають висловлюванню динамічність і напруженість, створюють загальний фундамент, на якому базується опис у рамках розповідного контексту. 

Вставлені конструкції становлять особливий інтерес із погляду реалізації цієї категорії, оскільки вони є одночасно як об’єктом дослідження, так і засобом зв’язності, тому що вставлені одиниці, які ускладнюють БСР, скріплюють розповідь художнього тексту й тому самі по собі є змінними категорії зв’язності. Так, наприклад, окрема вставлена конструкція може зайняти позицію самостійного компонента тексту, опинившись між різними висловлюваннями, утворюючи тематичний перехід між ними. Розглянемо фрагмент із роману “Новь”: – Тут между всей этой дворовой челядью есть один малый дельный, – начал он снова, – не слуга ваш Иван… это – рыба какая-то; а другой… ему имя Кирилл, он при буфете. (Кирилл этот был известен как горький пьяница.) Вы обратите на него внимание. Забубенная голова… да ведь нам деликатничать не приходится. Уривок цей композиційно будується так, що вставлена конструкція однією своєю частиною уточнює референт у БСР (ему имя Кирилл) і намічає тематичний перехід до коментаря Маркелова (деликатничать не приходится), тому що він був відомий як гіркий п’яниця.

При аналізі поліпредикативних складних речень у прозі І.С. Тургенєва з’ясувалося, що вставлені конструкції, які описують авторські міркування, узагальнення, сентенції й квазідраматургічні ремарки, можуть виділятися в щось самостійне. У мікротексті БСР автосемантія вставленої конструкції служить ніби паузою, зупинкою, перепочинком. Вона відволікає увагу читача від лінії розповіді, іноді ставлячи яке-небудь явище на рівень філософського узагальнення: Берсенев понимал, что воображение Елены поражено Инсаровым, и радовался, что его приятель не провалился, как утверждал Шубин; он с жаром, до малейших подробностей, рассказывал ей все, что знал о нем (мы часто, когда сами хотим понравиться другому человеку, превозносим в разговоре с ним наших приятелей, почти никогда притом не подозревая, что мы тем самым себя хвалим), и лишь изредка, когда бледные щеки Елены слегка краснели, а глаза светлели и расширялись, та нехорошая, уже испытанная им грусть щемила его сердце. Автосемантія вставлених конструкцій є тим необхідним засобом організації тексту, що забезпечує більш глибоке розкриття змістовно-концептуальної інформації.

Аналіз реалізації проспекції й ретроспекції у вставлених конструкціях у складі БСР у прозі І.С. Тургенєва показав, що поряд з їхньою основною функцією – переривати континуум розповіді – вони позначають векторну спрямованість зв’язності, інтегрують компоненти базового речення й тексту в цілому, а також можуть лежати в основі художніх прийомів створення експресії (ретроспективні порівняння, ефект зниження динаміки сюжетного розвитку). Причому за допомогою поєднання в одній вставленій конструкції позначених функцій, з одного боку, здійснюється багатоплановість в описі, а з іншого боку, не порушується зв’язність із БСР. На основі співвідношення з базовим часом мікротексту БСР було виділено семантичні види ретроспективних вставлених конструкцій (дистантні, контактні, тривалі й кратні) та проспективних (уточнені, кратні, відображені). У зв’язку зі специфікою вставлених конструкцій пояснювати й уточнювати додатковими відомостями й побіжними зауваженнями зміст основного речення ретроспективний зв’язок превалює над проспективним. Випадки реалізації проспекції у вставлених конструкціях, включених до складу БСР у прозі І.С. Тургенєва, нечисленні, наприклад: Многое стало ему ясно; самый