Комунікаційні технології

 

4. Політичний перфоманс. Програма кандидата

Перформанс — (від  англ. performance — вистава; виконання, виступ; трюки, фокуси) — 1) жанр привселюдно створюваної  театральної імпровізації, орієнтований на  аудіо-візуальне сприйняття, синтез усіляких напрямків: театру, музики, спецефектів (що  виник в 70-ті  рр.  20  століття, остаточно склався  в  акціях  представників дадаїзма і  особливо концептуаль-

 

ного  мистецтва) без  певного тексту, що  включає експромти, участь публіки й не претендує на довговічність. На відміну від хеппенінга,  розрахованого на  активну  співучасть аудиторії, у  перформансі цілком  домінує сам  художник або  спеціальні  статисти, живі композиції, що  представляють публіці, із символічними атрибутами, жестами й  позами 2)  напрямок у живопису, в якому втілення якоїсь ідеї досягається виходом художника за  межі двомірного художнього простору й проявляється діями, здійснюваними ним  (або  групою художників) перед  глядачами на додаток до намальованого або до використовуваного предмета.

В передвиборчій кампанії перфоманс має  велике значення. Він  розрахований на  знання психології публіки, очікувань і прагнень населення.

Програма кандидата і акції, що  ініціюються ним, повинні відповідати запитам  виборців і  враховувати  особливості масової  свідомості жителів  округу. Щоб  виправдати очікування  виборців, рекомендується вивчити стан  громадської думки різних соціальних груп:

–   жителів міських мікрорайонів;

–   жителів сільської місцевості;

–   робітників промислових підприємств;

–   військовослужбовців;

–   молоді, особливо студентської;

–   інтелігенції;

–   жінок;

–   пенсіонерів.

4.  Кандидат складає перелік відомих людей в своєму  виборчому  окрузі і організовує зустрічі з ними. У список зазвичай включаються посадові особи,  а також впливові представники промисловості і підприємницьких структур, культури, лідери громадської думки.

5.  В успіху виборчої кампанії велика роль  належить ЗМІ. Для  тісної  співпраці з ними корисно заздалегідь вивчити, які ЗМІ  і журналісти найбільш впливові, заручитися довірчими відносинами з  ними. Крім  того,  необхідно заздалегідь  запланувати теми  виступів за участю відомих учених, юристів, соціологів, що  підтримують кандидата.  З  цією  метою  можна провести декілька  прес-конференцій, теле-дискусій із  залученням видних експертів і фахівців.

 

6.  Кандидат  повинен прагнути  розширити  свою  участь в житті місцевих громадських організацій, виявити цікавість до їх  проблем і фінансового стану.

7.  Ключовим моментом є набір  робочої  команди, що  починається з визначення необхідної кількості штатних одиниць.

Існує  декілька завдань, реалізацією яких із самого  початку повинні займатися члени робочої  команди:

–   збір  аналітичних матеріалів для  оперативної розробки плану виборчої кампанії;

–   встановлення потенційних прихильників;

–   складання списку тих, хто  робив  пожертвування на  ведення  попередніх виборчих кампаній;

–   допомога кандидатові  в  підборі керівника  виборчого штабу;

–   залучення добровільних помічників.

Команда негайно приступає до вироблення загальної стратегії  виборчої кампанії  і  створення політичного іміджу  кандидата.

Планування загальної стратегії має на увазі наступні моменти:

1.  Оцінка реальних шансів на перемогу кандидата з урахуванням його  популярності і стану громадської думки.

2.  Визначення суспільних груп, політичних і інших організацій, на  які кандидат може спертися в  передвиборній кампанії, пошук шляхів їх залучення до заходів, направлених на підтримку кандидата.

3.  Розробка основних гасел  виборчої кампанії. З досвіду відомо,  що  зазвичай висуваються 1–2  «ударних» слогани конструктивного і одночасно критичного характеру.

4.  Оцінка сил опозиції і визначення можливих методів протидії.

Чим на  вищі посади кандидат претендує, тим  значнішими повинні бути  його  позиції. Проте  необхідно мати на увазі, що людина (аудиторія) розташована до позитивного сприйняття лише невеликих відмінностей від  свого  уявлення, а явні відмінності, тим  більше полярні,  викликають  негативну реакцію.

У доведенні повідомлення про  кандидата до виборця величезне значення має  особа  комунікатора і  канал комунікації. З  набагато більшою довірою аудиторія ставиться до  повідом-

 

лень  популярних телевізійних ведучих або  переданих через популярні газети.

Щоб  ефективно вести  виборчу кампанію, слід  завжди мати на увазі п’ять принципів організації проведення кампанії:

1.  Необхідний план дій,  що охоплює організаційні питання і загальну стратегію проведення кампанії.

2. Повинна враховуватися конкретна ситуація без копіювання структур інших виборчих процесів. Унікальність кампанії обумовлюється не  тільки  особистими характеристиками  кандидата, але  і  політичною ситуацією, яка склалася на конкретний момент. Завжди потрібно пам’ятати,  що  кожен тактичний хід, запланований захід повинні бути  кимось організовані. Наприклад, якщо передбачається використання агітаційної літератури, необхідно продумати всі  питання, пов’язані з поліграфією і розповсюдженням.

3.  Потрібні здібні і талановиті люди. Вибори  багато в чому залежать від  добровольців, що  працюють безплатно.  Зновутаки робота  помічників повинна бути  відповідним чином організована.

4. Не дивлячись на сучасні інформаційні технології, кандидатові необхідно мати злагоджену команду з  оптимальною організаційною структурою. Основне  завдання такої команди полягає в ефективному використанні всіх  наявних в її розпорядженні ресурсів з метою  підвищення шансів кандидата.

5.  Необхідно слідувати певним правилам гри  на всіх  етапах виборчої кампанії. До них  відноситься, наприклад, підтримка постійного контакту з партією і її лідерами.

 

Зрештою вибір   виборців, як  показує багаторічний досвід країн з розвиненою демократією, обумовлюється двома  чинниками:

–   відповідністю моделі депутата набору  політичних і особистих  характеристик,