Комунікаційні технології

–   символи місця дії;

–   символи часу  дії  (символічні назви історичних епох).

7.  Неполітичні символи, що набувають політичного змісту.

8.  Люди, як політичні символи.

 

Література:

1.  Гордеева О.  И. Политический имидж в  избирательной кампании / О.  И.  Гордеева // Технологии и  организа-

 

ция выборных кампаний.  Зарубежный и  отечественный опыт. — М.,  1993.

2.  Гринберг Т. Э.  Политическая реклама:  портрет лидера / Т. Э. Гринберг. — М.,  1995.

3.  Джеймс Дж.  Эффективный самомаркетинг. Искусство создания положительного образа / Дж. Джеймс. —  М.,

1998.

4.  Жмыриков А.  Н.  Как победить на  выборах / А.  Н.  Жмыриков. — Обнинск, 1995.

5.  Зяблюк Н. Г. Индустрия управляемой информации («Паблик рилейшнз» — система пропаганды большого бизнеса США)  / Н.  Г. Зяблюк. — М.,  1971.

6.  Ионов   И. Н. Историческое бессознательное и  политический миф  / И. Н. Ионов   // Современная политическая мифология. Содержание и механизмы функционирования. — М.,  1996.

7.  Крылов И.  Технологии популярности, или   паблик рилейшнз / И.  Крылов. — Минск, 1999.

8.  Крысько В. Г. Секреты психологической войны [Електронний  ресурс] / В.  Г.  Крысько. —  Минск, 1999. —  Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/ krusk/14.php.

9.  Лебедева Т. Ю. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски / Т. Ю. Лебедева. — М.,  1996.

10.  Лебедева Т.  Ю.  Путь   к власти. Франция: выборы президента  / Т. Ю. Лебедева. — М.,  2000.

11.  Лисовский С.  Ф. Политическая реклама / С.  Ф. Лисовский. — М.:  ИВЦ  «Маркетинг», 2000.

12.  Почещов  Г.  Г.  Символы  в  политической  рекламе  / Г. Г. Почепцов. — Киев, 1997.

13.  Почещов  Г.  Г.  Теория  и  практика  коммуникации  / Г. Г. Почепцов. — М.,  1998.

 

 

 

 

 

Лекція 7

 

ВИБОрЧІ  КОМУНІКАТИВНІ  ТЕХНОЛОГІЇ

 

1.  Комунікативна основа  сучасних виборчих кампаній

2.  Стратегія і тактика виборчої кампанії

3.  Фактори формування іміджу  в  рамках  виборчої кампанії

4.  Політичний перфоманс

5.  Програма кандидата

 

1.  Комунікативна основа  сучасних виборчих кампаній

Здійснення політичних комунікацій, пов’язаних з організацією і  проведенням виборів, стало   невід’ємною частиною PR. Вибори  в демократичному суспільстві служать найважливішим показником становлення населення до політичних інститутів, партій і рухів. А результати їх стають основою  для зміни або продовження того  або іншого політичного курсу.

Напередодні виборів будь-якого рівня в країні складається особлива ситуація, на формування якої впливає ряд  чинників. Найбільш значущими з них  є:

1.  Законодавча і правова база, що  регламентує проведення передвиборних заходів і самих виборів з  урахуванням національно-державних особливостей (наприклад,  по  англійських законах заборонена платна політична реклама);

2.  Політична, економічна і  екологічна ситуація в  країні і за  кордоном;

3.  Розстановка політичних сил  (партій, рухів, фінансових груп);

4.  Власне політична боротьба, її характер і особливості;

5.  Політична культура суспільства;

6.  Соціальні особливості електорату.

Передвиборна ситуація багато в чому  нагадує звичайну ділову  операцію, в якій кандидати на  виборні посади виступають  в ролі  товару на продаж.

 

Передвиборна робота  має  схожість з  процесом маркетингу,  і  тому  на  Заході відносно неї  давно  застосовується назва

«Політичний маркетинг». У світовій практиці прикладного маркетингу накопичений великий досвід  його  застосування у всіх  сферах, де присутня конкурентна боротьба. Відповідно і ми  маємо право  говорити про  політичний маркетинг в політичній сфері.

А. Ковлер у  роботі  «Основи політичного маркетингу»  дав визначення цьому явищу:

Політичний  маркетинг —  це  «сукупність  теорій і  методів, якими  можуть користуватися  політичні  організації і органи влади з  двоякою метою:  визначити свої  завдання і свої програми і вплинути на  поведінку громадян.

Виборчі технології є частиною політичних технологій; виборчий маркетинг — частиною політичного маркетингу.

Виборчий маркетинг  має  більш обмежену мету:   допомогти  політичним партіям і  кандидатам оптимально розробити і провести виборну кампанію.  Він  же  є системою дій,  що  дозволяє ефективно впливати на  поведінкові реакції електорату, виходячи з  результатів аналізу специфіки останнього, його структури, настроїв і  готовності підтримати ті  або  інші програми.

Політичні маркетологи до початку виборів з’ясовують:

–   На яку кількість прихильників може розраховувати кандидат  або політична партія?

–   Який ідеальний портрет кандидата на виборну посаду?

–   Які  характеристики  абсолютно неприйнятні для  кандидата на виборну посаду  з погляду виборця?

–   Які  демографічні характеристики потенційних прихильників  кандидата або програми партії?

–   Яка демографічна ситуація у виборчому окрузі?

–   Який рівень популярності кандидата?

 

З. Лісовський, досліджуючи феномен політичного маркетингу, приходить до поняття «Маркетингові комунікації»:

«Комплекс комунікацій політичного маркетингу можна представити як сукупність наступних елементів:

–   політична реклама, що використовує всі можливі канали розповсюдження інформації (телебачення, радіо, преса, поштова  розсилка, вулична комунікація)  і  рекламні звернення,

 

що  існують в рамках цих  каналів (ролики, фільми, рекламні публікації, буклети, листівки, засоби  зовнішньої реклами);

–   організація громадської думки —  через  спеціальні публікації в  пресі, організація  теледебати, телевізійні виступи інтерв’ю;

–   «особистий