Комунікаційні технології

–   «стимулювання  збуту» —  різні  форми матеріального стимулювання виборців (подарунки, платні обіди)».

З  приведеного визначення  видно, що  технології політичного  і  звичайного  маркетингу  дійсно багато в  чому  схожі. І  в  тому  і  в  іншому випадку особлива потреба в  маркетингу відчувається тоді, коли «виробник» стикається з проблемою збуту  своєї  продукції — «продажи» свого  кандидата — адже споживач може віддати перевагу товару конкурента.

Між   принципами  політичного маркетингу  і  маркетингу в  інших сферах, що  також припускають конкуренцію, існують  певні  паралелі:

–   Потрібний товар  — в потрібний час  і в потрібне місце.

–   Покупець завжди має  рацію.

–   Хто  володіє інформацією — володіє світом.

–   Створюючи товар, створюйте споживача.

–   Конкуренти задають критерії, які необхідно перевершити.

 

2. стратегія і тактика  виборчої  кампанії

У реалізації стратегії і плану маркетингу використовуються  чотири маркетингові системи:

–   система маркетингової інформації;

–   система планування;

–   організація служби маркетингу;

–   система контролю.

Ці  ж  системи функціонують і  в  політичному маркетингу. Подібні аналогії можна продовжувати, оскільки  загального дійсно багато. Наприклад,  повною  мірою  поняття класичного маркетингу визначають такі базові  поняття політичного маркетингу, як:

–   зовнішнє середовище;

–   внутрішнє середовище;

–   характеристика кандидата;

–   ринок кандидатів;

 

–   якість кандидата;

–   пропозиція (список кандидатів);

–   попит;

–   позиціонування кандидата;

–   ціна кандидата;

–   імідж кандидата.

Під  впливом комплексу маркетингових комунікацій, що реалізовуються передвиборними командами партій і  рухів, формуються передвиборні переваги і попит електорату. При цьому передвиборні «команди»  прагнуть  підвищити  якість своїх  кандидатів в свідомості виборців, удосконалюючи їх  образ  різними методами.

Почепцов, спираючись на  Стивена Вейна, зазначає, що  існує  низка факторів (позитивних і негативних), які необхідно враховувати при  проведенні виборчої кампанії діючим президентом. Відзначимо, що  це  може бути  не  тільки президент, але  й  мер  або  депутат. Для  них  ці  зауваження також досить справедливі. Приведемо лише частину з них:

 

Позитиви

Президент завжди відомий. У той  же  час  просто  кандидата населення може не знати взагалі, що вимагає додаткової роботи  із впровадження його  в масову свідомість.

Президент розглядається як  досвідчений і  знаючий. Це створює певну психологічну безпеку у випадку вибору саме його,  оскільки претендент може розглядатися як непередбачений.

Президент може перебільшувати недостатність досвіду свого опонента.

Президент легше створює новини, впливає на події. Президент  використовує на свою  користь весь  символізм

президентства (це зустрічі з лідерами інших держав, підписання найважливіших договорів і т.д.).

Президент впливає на  розподіл ресурсів (фінанси,  пости й т.д.).

 

Негативи

У передвиборних обіцянках кандидати перебільшують свої можливості, роздають обіцянки, які потім не виконують.

Преса постійно критикує президента, що  заважає проектувати  в масову свідомість імідж успішного лідера.

 

Зростає невір’я в уряд  й людей, що  працюють в офіційних структурах.

Все  це  говорить про  те, що  роль  діючого президента  не є легкою, як здається.

Кожна виборча кампанія  не  схожа на  іншу. Проте   є  моменти, не враховувати які не можна. Наприклад, обов’язково потрібно знати, як вважає політолог Жак  Сегол, психологію виборців:

1. Голосують за людину, а не за партію. Тут виявляється бажання виборця пов’язати своє майбутнє саме  з сильною особою,  а не з групою людей. Історія свідчить: якраз сильні особи — Юлій  Цезарь, Олександр Македонський, Карл Великий, Наполеон, Сталін, Гітлер —  стають народними  кумирами. І сьогодні багато хто  слідує за  лідерами, що  володіють харизмою.  Партія такому вождеві потрібна тільки для  підтримки.

2.  Голосують за  ідею,  а не за  ідеологію. В першу чергу  виборця цікавить не платформа кандидата, а його  уявлення про країну і програма конкретних дій  з поліпшення життя.

3.  Голосують за  майбутнє, а не  за  минуле. Виборець повинен  повірити в майбутнє, що  декларується кандидатом.

4.  Голосують за  спектакль, а не за  рутину. Люди  обирають того, хто створює острівець історії, на якому героєм буде народ.

5.  Голосують за  себе,  а  не  за  кандидата. Навіть біля  урни виборець думає тільки  про  себе,  адже вибори —  це  область психології.

6.  Голосують за оригінал, а не за підробку. Абсолютне правило  для  кандидатів-претендентів — бути  самим собою.

7.  Голосують за  конкретні цілі, а  не  за  банальні істини. Обіцянка повинна змусити виборця мріяти.

8.  Голосують за  цінності справжні, а не уявні.

9.  Голосують за  активного кандидата,  а  не  за  пасивного. Ніхто ніколи не вигравав виборів, не беручи участь в них.

10.   Голосують за  переможця, а не за  невдаху.

 

На  успіх будь-якої виборчої кампанії  впливає взаємодія трьох основних чинників:

1.  Особа  кандидата —  його  здібності, погляди на  життя, характер, а також професійні зв’язки, що  виявляються в організації кампанії.

2.  Специфіка оточення — географічні і демографічні особливості виборчих округів,  кількість  виборців, рівень обира-

 

ного  органу влади. Грають роль  урбанізація місцевості, наявність  і  професіоналізм ЗМІ,  кількість помічників, що  беруть участь у