Комунікаційні технології

3.  Посилення  поширення  суспільного вірування  (невирішеність питання про поховання — засіб  кристалізації переконання у необхідності його  здійснення у певному місці);

4.  Активізуючі фактори (спільна дія  — копання могили —

активізувала  натовп);

5.  Мобілізація до дії  (організована сила  — УНСО — визначає  поведінку юрби);

6.  Соціальний контроль (силова акція влади).

Чинники впливу на  масову політичну поведінку:

1.  Роль лідера;

2. Характер аргументації звернення до  маси  (символічна форма, ірраціональний зміст).

Способи  впливу на  натовп: 1.  Ствердження; 2.  Повторення;  3.  Заразливість;

Специфіка масової політичної поведінки в політиці

Масові утворення людей:

І. Публіка  (масове утворення, в основі  якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною).

ІІ. Натовп (масове утворення, яке є активною соціальною одиницею, в  основі  якого —  скупчення людей, їх  фізичний контакт на обмеженому просторі).

 

Характерні риси  натовпу:

1.  Натовп розчиняє особисту свідомість, відповідальність;

2.  Згасає інтелектуальне начало і  домінують емоційні реакції;

3.  Втрачається почуття страху, як джерело людського сумління;

4.  Виникає ефект взаємонавіювання;

5.  Характерна імпульсивна поведінка.

Типи натовпів:

1.  Оказіональний (випадковий);

2.  Конвенціональний;

3.  Експресивний;

4.  Діючий;

5.  Панівний.

Характеристики стану натовпу:

1.  Стихійність;

2.  Мінливість;

3.  Нестабільність.

Вимоги звернення до натовпу:

1) Уникати абстрактних ідей, апелювати до емоцій;

2) Постійно повторювати одні  й ті  ж  ідеї,  використовуючи стереотипні фрази;

3) Зупинятися на одній  стороні аргументації;

4) Постійно критикувати ворогів;

5) Виокремлювати одного ворога для персональної критики. Політичний ритуал як складова частина політичного життя Політичний ритуал —  форма політичної поведінки,  яка характеризується жорсткою формалізованністю, суворою  послідовністю дій, котрі спрямовані на  досягнення певної, заздалегідь визначеної мети. Політичний ритуал —  особливий тип  політичної символіки. Ритуальне життя  політики —  історичне, пов’язане з  політичним режимом суспільства. Так, Е.  Кассірер відзначає важливу роль  ритуалу в умовах тоталітаризму. За  монархії політичний ритуал є  більш яскравим,

ніж за  республіки, тощо.

Різновиди політичних ритуалів:

1.  Ритуальні політичні дії (зібрання, зустрічі, засідання);

2.  Обов’язкові політичні акти (поряд урочистих прийомів, порядок вручення нагород, присвоєння звань);

3.  Масові ритуальні церемонії (паради, демонстрації);

4.  Ритуал політичної літургії (урочисте поховання);

 

Функції політичних ритуалів:

І. Забезпечення наступності, спадковості, стабільності політичних процесів.

ІІ.  Естетизація політики, перетворення її на видовище.

ІІІ.  Забезпечення згуртування як окремої групи, так  і суспільства загалом.

ІV.  Засіб  легітимації.

V. Приховування, втаємничення реальних проблем. Ритуалізація політики слугує її закріпленню в культурі, іс-

торії. Ритуал — багатозначний, як і будь-яка символічна дія. Беззмістовна політика може бути  зведена до ряду  ритуальних актів, не наповнених реальним змістом (прийняття  постанов, що  не виконуються, паради небоєздатної армії тощо).

Сутність та функції політичної символіки

Символ — форма виразу і передачі духовного змісту культури  через  певні  матеріальні предмети або спеціально створені образи та дії,  що  виступають як знаки цього  змісту. Складові частини символу:

Знак — зовнішня форма символу.

Значення — ідеальний зміст символу.

Взаємодія знаку і значення розкриває символ як феномен. Символ —  елемент духовної культури,  саме  тому  він  «діє» лише в контексті певного культурного простору.

Політичні  символи —  умовні образи політичних  ідеалів, важливий засіб  їх  пропаганди і утвердження, а  також вираз прихильності їх  носіїв до певної політичної позиції.

Політична символіка —  сукупність засобів, які надають політичному життю, політичній дії,  різним формам матеріалізації політики підкреслено очевидний або  прихований зміст, значення.

Символи в політиці —  засіб  комунікації, оскільки вони:

–   забезпечують економію засобів передачі інформації;

–   несуть у собі певну  образність, апелюючи до емоційно-чуттєвої  сфери  людської свідомості, до ірраціонального, спрощеного обґрунтування і пояснення політики.

Політичні  символи  мають  конвенціональний  характер

(«умовне» приписування значення).

Функції політичної символіки:

1.  Інтеграція (об’єднання певної політичної групи, суспільства  загалом навколо певних символів);

 

2.  Засіб   агітації і  пропаганди (завдяки  апелюванню символів  до ірраціонального в людській свідомості);

3.  Політичної соціалізації;

4.  Політичної комунікації;

5.  Позначення певної політичної позиції;

6.  Засіб  політичного маніпулювання. Основні  різновиди політичної символіки

Політичні  символи —  умовні  образи  політичних  ідеалів, важливий засіб  їх  пропаганди і  утвердження, а  також вираз прихильності їх носіїв до певної політичної позиції. Політична символіка — сукупність засобів, які надають політичному життю, політичній дії,  різним формам матеріалізації політики  підкреслено очевидний або  прихований зміст, значення.

Основні різновиди політичної символіки:

1.  Мовна  символіка.

2.  Національно-державна символіка:

–   державні символи (герб, прапор, гімн);

–   грошові знаки (національна валюта);

–   знаки розрізнення (регалії вищих осіб держави, форма одягу,  державні нагороди).

3.  Образотворчо-мистецька політична символіка:

–   предметно-об’єктна політична символіка;

–   політико-музична символіка;

–   скульптурно-архітектурна політична символіка.

4.  Політична емблематика:

–   умовно-графічна символіка;

–   наочно-агітаційна символіка.

5.  Політичні ритуали.

6.  Політичні символи зовнішнього вигляду, місця та часу дії:

–   політична мода  та стиль;

–   політична