Комунікаційні технології

Предмет:

Соціологія

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

225

Мова:

Українська

Оцінка:

які заздалегідь визначив виборець;

– привабливістю передвиборної програми кандидата.

Перед виборами партії першорядну увагу приділяють підбору кандидатів, тому виборчі кампанії носять виключно персоніфікований характер. Іншими словами, передвиборна боротьба — це боротьба осіб. У зв’язку з цим виборці, віддаючи перевагу тому або іншому кандидатові, в основному оцінюють не його програму, а його життєвий і політичний досвід, інте-

лектуальні якості, ораторську майстерність, інші комунікативні здібності. В ході передвиборної кампанії ЗМІ і конкуренти ретельно «просвічують» біографію кандидатів, при цьому застосовуються різноманітні технології, у тому числі і «чорні».

Кандидатами від партії, як правило, стають люди, що користуються широкою популярністю і авторитетом у різних верств населення країни або виборчого округу. Враховуються вік кандидата, його національність, віросповідання. Перевага віддається тим кандидатам, які раніше вже перемагали на виборах або були близькі до успіху.

У Карачаєво-Черкесії в 1999 році вибори розділу республіки супроводжувалися відкритими зіткненнями між карачаєвцями і черкесами. І ті і інші належать до титульних в республіці націй, тому перемогу карачаєвця — колишнього Головком Сухопутних військ В. Семенова — черкеси сприйняли як порушення балансу.

Національне недовір’я активно використовується різними силами при проведенні виборчих кампаній. І не тільки там, де титульна нація складає більшість, але і на тих територіях, де вона більшості не має.

Аналіз досвіду PR-забезпечення виборчих кампаній дозволяє зробити висновок про те, що діяльність PR-спеціалістів повинна включати наступні елементи:

– розробку плану співбесіди з потенційним кандидатом;

– вивчення його якостей;

– розробку рекомендацій по складанню біографії і програми кандидата;

– аналіз соціально-демографічного складу населення виборчого округу, запитів, інтересів і потреб людей;

– вивчення ступеня відповідності отриманих відомостей програмі кандидата, його виступам на зустрічах з виборцями;

– аналіз представлень виборців про достоїнства і недоліки кандидата;

– аналіз висвітлення виборчої кампанії в ЗМІ і характеру реакцій населення;

– аналіз зустрічей кандидата з виборцями (виступи, запитання, реакція публіки);

– аналіз переваг виборців (за кого вони збираються голосувати і чому).

Широке застосування політичних, комунікацій в суспільному житті Росії, використання в цій сфері PR-технологій

свідчить про демократизацію російського суспільства, про поступове забуття росіянами стереотипів політичного монополізму. Хай поки не завжди практичні дії політичних фігурантів і їх радників виглядають логічно осмисленими і відповідними науковим рекомендаціям, але досвід, що набутий ними, безумовно, цінний для всього суспільства в цілому.

Література

1. Жмыриков А. Н. Как победить на выборах / А. Н. Жмыриков. — Обнинск, 1995.

2. Зяблюк Н. Г. Индустрия управляемой информации («Паблик рилейшнз» — система пропаганды большого бизнеса США) / Н. Г. Зяблюк. — М., 1971.

3. Ионов И. Н. Историческое бессознательное и политический миф / И. Н. Ионов // Современная политическая мифология. Содержание и механизмы функционирования. — М., 1996.

4. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності.

Масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадянської та національної свідомості / В. Іщук. — К.,

2000.

5. Крылов И. Технологии популярности, или паблик рилейшнз / И. Крилов. — Минск, 1999.

6. Крысько В. Г. Секреты психологической войны [Електронний ресурс] / В. Г. Крысько. – Минск, 1999. — Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/ krusk/14.php.

7. Лебедева Т. Ю. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски / Т. Ю. Лебедева. — М., 1996.

8. Лебедева Т. Ю. Путь к власти. Франция: выборы президента / Т. Ю. Лебедева. — М., 2000.

9. Лисовский С. Ф. Политическая реклама / С. Ф. Лисовский. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000.

10. Матвієнко В. Я. Соціальні технології / В. Я. Матвієнко. — К., 2001.

11. Медиа в выборах: между политикой и культурой. – К.,1999.

12. Почепцов Г. Г. Теория коммуникаций / Г. Г. Почепцов. — М., 2001.

13. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии ХХвека / Г. Г. Почепцов. — М., 2001.

Лекція 8

КрИЗОВІ КОМУНІКАЦІЇ

1. Особливості кризових комунікацій. Типологія криз

2. Управління в умовах криз (кризовий менеджмент)

3. Боротьба з чутками

4. Робота спіндоктора

1. Особливості кризових комунікацій. Типологія криз

У житті будь-якої окремої людини або соціального інституту виникають різні критичні ситуації. Кризи — супутники нашого життя. Вони характерні для всіх суспільних утворень, комерційних і виробничих структур, держави і суспільства в цілому.

Кризова комунікація — нова область знання. Її значущість вельми висока. Існуючий величезний дефіцит інформації про суть і структуру кризи — одна з головних проблем сучасності. Адже криза практично розриває інформаційні потоки, що склалися, і вони не в змозі виконувати свої функції в повному обсязі.

У житті ми часто маємо справу з кризами локальними, іноді можемо спостерігати кризи загального, украй руйнівного характеру. Якими б гострими і масштабними вони не були, щоб їх подолати або хоч би зменшити катастрофічні наслідки, потрібно своєчасно прийняти відповідні заходи. Через те поява PR, як правило, має справу з суспільними кризами і