+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
їх запевняти у тому, що порушники будуть покарані. Венеційці ж налагодили контакти з Азаком-Таною і відновили венеційське поселення у місті. Тим часом генуезці почали провадити політику, яку ніяк не назвеш мирною торгівлею. У 1344-1345 рр. генуезці здобули Чембало. М. Броневсь- кий вказує, що місто було відібране від гордих та незгодних між собою грецьких князів. Ситуація 40-х років XIV ст. характеризувалась конфліктом з Джанібеком. Правителі общин Готії знаходились під владою Золотої Орди, як і Судак. Ці землі також сплачували данину та підкорювались Трапе- зундській імперії. Просування генуезців на ці території було рівноцінно проголошенню війни. Татари відповіли на це походом. У 1345 р. військо Могулбуги взяло у облогу Каффу. Венеційці Азака та генуезці Каффи у тому
році сплатили контрибуцію татарам. У 1346-1347 рр. генуезці та венеційці не залишали спроб домовитись з Джанібеком про відшкодування збитків, завданних у 1343 р. У грудні 1347 р. венеційцям вдалося добитися від татар відновлення факторії у Азаці та дозволу розмістити свої представництва у інших містах, зокрема, у Керчі-Воспоро. За венеційців клопотали еміри Могулбуга, Ягалтай та Кутлугбуга. У 1348 р. у Тану був призначений консул Філіппо Мікьєль. Події навколо Азака та Каффи отримали широкий розголос. Про них розповідав Іоанн Кантакузин. Він повідомляв про зіткнення в Азаці, і що кілька років іноземцям було неможливо плавати по Дону, і що венеційці прагнули відновити торгівлю. Було також вказано, що татари протягом двох років воювали з мешканцями Каффи, але не змогли досягти успіху21.
У 1355 р. венеційці та генуезці відправили посольства до Золотої Орди. Венеційське посольство, котре очолювпав Андре Венеріо, прибуло восени 1355 р. Татари грали на протиріччях між італійськими республіками. Переговори велись через намісника Кримського улуса Зайн ад-Дина Рамадана (Рамазана). Цей емір надіслав послання венеційському дожу Джованні Граденіго, де вказував на надання нових торгових можливостей. Лист був написаний 4 березня 1356 р. у Гюлістані. Лист намісника Криму був складений у ставці хана, з дозволу Джанібека. Тим самим числом було датоване повідомлення Зайн ад-Діна Рамадана венеційським купцям, що вони повинні сплачувати податок у 3%, а також і інші податки. Проте планувалось і послабити фіскальний тиск. У 1356 р. татари дозволили венеційцям влаштувати порт у бухті Провато22.
Смерть хана Джанібека внесла свої коррективи у політику італійців. Їм знову було подтрібно надсилати послів, щоб домовлятися на цей раз вже з Бердібеком. Послами були Джованні Квіріні та Франческо Бон. Вони отримали від дожа наказ досягнути відновлення венеційського кварталу в Азаці та колишніх гарантій для купців. Наприкінці травня 1358 р. посольство було вже в Азаці, а 20 липня венеційський сенат наказав направити в Азак консула Пьєтро Каравелло. У 1358 р. намісник Солхата Кутлуг-Тимур дозволив їм, окрім Провато, використовувати ще гавані Калієри та Судака для заснування торгових факторій. Венеційцям наказували суворо дотримуватись закону і сплачувати податки. Бердібек застеріг венеційців від негідних вчинків, щоб інцидент 1343 р. ніколи не повторився. Ярлик був виданий венеційцям у Сараї 13 вересня 1358 р. За венеційців клопотали Хусейн-Суфі, Могулбуга, Сарай-Тимур, Ягалтай, Кутлугбуга23.
В той самий день було написано повідомлення Бердібека Кутлуг- Тимуру. У ярлиці Бердібека та повідомленні Кутлуг-Тимуру венеційці отримували кілька пільг на торгівлю у Судаці, Янгішехрі та Калієрі. 20 вересня 1358 р. було складено повідомлення венеційцям від Кутлуг-Тимура. З 24 по 26 вересня усі три документи в оригіналах були вручені венеційським послам Джованні Квірині та Франческо Бону. В повідомленні Бердібека
Кутлуг-Тимуру вказувалось, що між татарськими та венеційськими купцями відбувся інцидент у Константинополі. Двох татар було вбито, а двох інших два роки тримали у в’язниці. Венеційці пограбували татар на суму в 2330 сомов сріблом. Зайн ад-Дін Рамадан отримав наказ домогтися від венеційців відшкодування збитіків. Намісник Криму відправив посла до венеційців, але тому не було нічого відшкодовано. Також повідомлялось, що ще у одному випадку галеї венеційців напали на купця Бачмана і пограбували його товари на суму в 500 сомів. Кутлуг-Тимуру та Черкес-беку наказувалось звернутися до венеційського консула, щоб відшкодувати збитки. Цей документ підписали Могулбуга, Кутлуг-Тимур, Тимур, Кораган, Черкес-ходжа. Бердібек вимагав повернути позивачам до 300 тис. дирхемів, чи бл. 50 тис. динарів. Бачману вимагали відшкодувати збитки на сумму у 10 263 динара, чи 60 тис. дирхемів. Вимагала відшкодування збитків і Тайдула-хатун. У її листі генуезцям, яке датоване 4 березня 1359 р., згадані ті самі випадки, що й у листі Бердібека Кутлуг-Тимуру. Тайдула-хатун бажала пом’якшити фіскальний тиск для венеційців Азака і обмежила сумму позова 550 сомами (102, 96 кг срібла). Джованні Квіріні та Франческо Бон виступили проти таких дій Тайдули. Але хатун проігнорувала відмову послів, і відшкодування збитків татарським купцям відбулось 4 березня 1359 р. у Гюлістанському палаці. Того ж дня Тайдула-хатун надіслала платіжну відомість венеційському дожу з перерахуванням осіб, котрим потрібно було відшкодувати збитки. У цей перелік потрапили і татарські еміри, які клопотали у цій справі і представляли інтереси купців. Таким чином, ве- неційці повинні були сплатити і за послуги посередників при оформлені документів24.