+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
Однак свої корректури внесла Велика Замятня у Золотій Орді.
Зупинимося на цікавому аспекті з утворення князівства Феодоро. Теодоро Спандуджіно описував конфлікт Андроніка Палеолога з князем Готії. Х. -Ф. Байер вважає, що королем Готії був насправді князь Молдавії, а В. Миц вважав, що проти ромеїв воював Добруджанський деспотат. Багато вченних у ХУІІІ-ХІХ ст. (І. Тунманн, П. Кеппен, А. Шльоцер) асоціювали Дмитра-солтана з білорусько-литовських хронік правителем Феодоро (Готії). Н. Маліцький, А. Васільєв, В. Залеська вбачали Дмитра у тумархі Хутайні одної з мангупських написів. Ф. Брун вважав Дмитра правителем Феодоро, мотивуючи це тим, що тільки у правителів Феодоро могло бути таке ім’я. О. Герцен та М. Крамаровський бачать у Дмитрі правителя міста Мангуп. О. Айбабін вважає, що мангупський князь залежав від татар під час битви на Синіх Водах. В. Миц вважає, что Дмитро-солтан – це татарський емір Темір (Темірез), котрий воював з литовцями у 1374 р. В особах Хутайні та Чичикії часто вбачали перших правителів Феодоро, проте такі здогади безпідставні. Хутайні відбудовував Мангуп і Пойку. Вищезгадані сотники були найманцями з кавказців лазів. Стосовно 60-70-х років XIV ст. ще не можна твердити про оформлення князівства Теодоро. Існували общини у Готії зі своєю аристократією у вигляді сотників25.
Коли у Золотій Орді почалась династична криза, італійці вже не вважали себе чимось зобов’язаними татарам. Генуезці повели наступ на татарські зони впливу. Захищатись довелось навіть татарам. Навколо міста Солхат у 1362-1365 рр. були споруджені земляні вали. Кримським Улусом у 13 62- 1365 рр. правив Кутлуг-Буга. У 1361-1362 рр. почалось відбудування мурів Мангупа. М. Крамаровський вважав, що спорудження валів у 1363 р. було пов’язане з литовською загрозою. За свідченнями вірменського збірника, котрий у 1363 р. підготовив Степанос, син Натера у Солхаті, правитель міста наказав викопати ров навколо Мангула й багато будинків зруйнував. У 1364 р. за невідомих обставин загинули мешканці с. Лакі – Чупан та Олексій. У 1365 р. між Кутлуг-Бугою та Мамаєм назрів конфлікт. Мамай був киятом та родичем Тюлек-Тимура та Алі-бея, а Кутлугбуга був найманом. У вірменському рукописі вказано, що у Солхаті зібрались втікачі з усього Криму від Кеча (Керчі) до Сарукермана (Херсонеса). За свідченнями джерела, Мамай знаходився у дні шляху від Солхата у Карасу (Карасубазарі). За свідченнями вірменського літописця Аветіса, 23 серпня 1365 р. Кутлуг-Буга втік з Солхату. У 1368 р. у Солхаті від голоду загинуло багато міщан. Стан Кримського улусу був важким, і Мамай переформатував місцеву еліту та провів чистки серед аристократії. Мамай повинний був реагувати на експансіонізм генуезців і у 1375 р. приступив до спорудження мурів із каменю. Їх будівництво продовжувалось до 1380 р. 26
Користуючись анархією у Золотій Орді, генуезці захопили ряд татарських володінь. У 1365 р. генуезці зайняли 18 поселень від Qosio до Osdafum (Qosio (с. Сонячна Долина Кози), Sancti Joannis (Сонячногірське, Куру- Узень), Tarataxii (долина Ай-Ван), de lo Sille (Громівка, Шелен), Vorin (Ворон), Osdafum (урочище Сотера поблизу Алушти), de la Canechna (курорт Луч), de Carpati (Зеленогір’я, Арпат), de lo Scuto (Привітне, Ускут), de Bazalega (Малоріченське, Кучук-Узень), de Buzult (Рибаче, Туак), de Cara ihoclac (Веселе, Кутлак), de lo Diauollo (Копсель), de lo Carlo (Морське, Капсхор), Sancti Erigni (Генеральське, Улу Узень), Saragaihi (урочище Карагач), Paradixii (Богатівка, Токлук), с. Межиріччя, de lo Cheder (Ай-Серес)) та місто Судак. Ці землі увійшли у Солдайське консульство. Поселення Ор- талан, Сартан и Отайя залишились у складі Золотої Орди27. Території навколо Каффи належали Каффинській кампанії. Наявність генуезьких консулів у Алушті, Партеніті, Гурзуфі, Ялті у 1374 р. засвідчено книгою массаріїв Каффи. У Готію прибула місія Антоніо де Акурсу та Джованні де Бургаро. Завоювання цих територій генуезцями можна датувати 60-70-и роками XIV ст., тобто часом Великої Замятні28.
Влітку 1365 р. Мамай блокував Каффу з суходолу. У відповідь 19 липня генуезці здобули Судак. Про ці події повідомляв Карапет з Каффи у пам’ятному записі від 15 серпня 1365 р. Він констатував, що прийшли складні часи, і що Нер (він же Чаліпег) ісмаїльтянин (мусульманин) вбив багатьох християн. Нарсес же вбив багатьох мусульман та іудеїв у Судаці.
Під контроль генуезців потрапив не тільки Судак, але й його сільська округа. Отузька долина, котра раніше належала татарам, також стала генуезькою. Отузи увійшли у 1366 р. у церковний округ Каффи, котрий підпорядковувався Костянтинополю. Важливо відзначити, що грецькі поселення краю у 1204-1364 рр. знаходились під протекторатом Трапезундської імперії. Ще у 1364 р. Замор’є (Ператеа) згадувалось у титулі імператора Олексія III. У написі в церкві Св. Троїці в с. Лакі згадано про Чупана, сина Янакі, та сина Чупана Олексія, котрі жили у часи Теміра (Кутлуг-Тимура). Відповідно до генуезького завоювання регіони Криму виявилися колонізованими елінізо- ванним населенням, котре перебувало під владою Трапезундської імперії та Золотої Орди. Генуезьке завоювання позначило кінець епохи кондоміната. У 1375 р. Мамаю вдалося повернути татарам контроль над Готією та сільською округою (18 поселень) Судака. Проте генуезці зберегли контроль над Судаком. Генуезці багато разів надсилали посольство до Мамая,