+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
трактаті ал-Калкашанді майбутня Феодоро була позначена, як «країна асів (аланів) «. Інші ж території Криму належали округу
Крим (степовий Крим та Солхат) та округу Азак (котрий, крім власне земель поблизу Азову, включав кримське місто ал-Карш, тобто Керч). Основним населенням Феодоро були готи та алани. У ХІУ-ХУ ст. у регіоні були також присутні лази та черкеси. Населення регіону було вже у значній мірі еллі- нізоване, і тому сторонні спостерігачі іноді називали місцевих жителів греками. Проте добре знайомі з ними візантійці та італійці засвідчували наявність у Феодоро усіх згаданих етнічних груп40.
Поразки від Тамерлана, а також внутрішні усобиці відволікли увагу татар від Криму і зробили можливим виокремлення Феодоро зі складу Золотої Орди. Першим відомим і достовірно встановленим правителем Феодоро був Олексій І. Початок його правління відноситься до липня 1411 р., коли генуезькі документи вперше зафіксували його ім’я. Першу згадку про Олексія (Кіріалесі, Алесі) зафіксував генуэзький нотарій Джо- ванні Лабаїно, котрий перебував при консулі і вів перемовини з правителями грецьских держав. У травні 1411 р. магістрат Каффи надіслав до татар дипломатичну місію Джорджо Торселло. Невідомо, до кого і з якою метою було надіслано посольство. Оскільки Феодоро залишилось незалежним, то, швидше за все, мова йшла про торгові справи генуезців. Необхідно зазначити, що хан Пулад у 1410 р. спустошив поселення в Азаці – Тану. До хана Тимура посольство було спрямоване, вірогідно, для того, щоб домогтись відшкодування збитків і обговорити умови торгівлі, які з часів хана Ток- тамиша не змінювались. Після візиту до татар Джорджо Торселло знаходився з дипломатичною місією в Готії (тобто Феодоро). 24 жовтня 1411 р. в Каффу прибув Кеасій з Феодоро. Можливо, таким чином Феодоро та Генуя встановили дипломатичні відносини. У 1420 р. в Каффу знову прибув посол феодоритів. Каффинці домовились з ним про постачання продовольства41.
Після «Солхатської війни» традиційна напруженість у відносинах татар з італійцями вже майже не відчувалась. Проте новий спалах ворожнечі спричинила підтримка татарами Феодоро. Приводом для суперечок стали приморська частина Готії та порт Чембало. Вихід до моря був життєво важливим для феодоритів. У 1422 р. феодорити спорудили фортифікації Фуни. Князь Олексій також наказав спорудити фортеці в Дегерменкой, Гелінкая та Учанс- су-Ісар. Вони знаходились вище у горах, над генуезькими володіннями – Партенітом, Гурзуфом та Ялтою. У 1422-1423 рр. феодоритський князь Олексій за допомоги солхатського намісника (можливо, Тегіне-бія) воював проти генуезців. Каффа намагалась нейтралізувати татарський фактор. Для того, щоб улестити татар, 26-27 березня 1423 р. сарацину (мусульманину) Бексаде, який перебував у місті, було подаровано дарунок на суму в 100 аспрів. Схожий дарунок був зроблений і у 1457 р. Караіхібе, котрий преставляв інтереси Хаджі-Гірея. 28 березня 1423 р. Бексада прибув до феодоритів. Намісник Солхата досягнув миру між генуезцями та феодо- ритами. Однак каффинці і не думали припиняти війну. Вони витратили значні кошти на військо.
Переговори з татарами їм були потрібні тільки для того, щоб ті не могли надати допомогу феодоритам. У жовтні війна продовжувалась. Генуезці повернули під свій контроль Чембало. Феодорити ж заснували фортецю та порт Каламіта. Татарам за допомогою Феодоро було зручно тиснути на Каффу. З боку Генуї у 1424 р. магістрату Каффи наказувалось будь-якими засобами утримуватись від конфлікту з татарським імператором (правителем Кримського улусу). Також влада Генуї рекомендувала підписати мирний договір з Олексієм. Спроба ж генуезців встановити прямі контакти з великим князем литовським Вітовтом закінчилась невдачею. Посол з Каффи Даріо Грілло у 1430 р. був пограбований невідомим імператором татар. Можливо, контакту генуезців з Литвою завадив Улуг-Мухаммед. Зять Улуг-Мухаммеда Айдер у 1431 р. пограбував прикордоння Великого князівства Литовского. Період 20-3 0-х років XV ст. позначився посиленням напруженості на кордонах. У 1420 р. татари напали на прикордоння Великого князівства Литовського, у 1422 р. постраждало прикордоння Польщі. За припущенням В. Гулевича, ці напади здійснили воїни Девлет-бірди. У 1424 р. брат Улуг-Мухам- меда Худайдат напав на прикордоння литовців у Одоївському князівстві42.
Вимушений мир у Криму пояснювався тим, що союзники феодоритів татари були зайняті внутрішніми проблемами. У Криму утвердився Девлет- Бірди, що зафіксовано італійськими та арабськими джерелами. Ал-Айні повідомляв, що той почав правити у 1427 р. У листі францисканця з монастиря Оипаззі великому князю литовському від 2 травня 1426 р. вказано, що Девлет-Бірди вже утвердився як хан. У листі були переказані слова самого Девлет-Бірди, що він ніколи не ворогував з Вітовтом та бажає встановити з ним дипломатичні відносини. Цими словами татарський ватажок намагався відхреститися від нападів татар з степів пониззя Дніпра на Велике князівство Литовське та Королівство Польське. Мацей Стрийковський та укладач «Похвали Вітовту» повідомляли, що Девлет-Бірди утвердився як клієнт Вітовта. Проте це не підтверджено жодним нелитовським джерелом, як, утім, і твердження Свидригайла у листі великому магістру Тевтонского Ордену, що він звів на ординський престол Саїд-Ахмеда. Доля Кримського улусу залежала швидше від волі біїв та окремих сильних Джучидів. Добрі відносини з Великим князівством Литовським були оцінені ним як васалітет. Община Каффи заплатила значну суму, щоб