+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
чел Маре львівським купцям від 3 липня 1460 р. вказано на татарську данину, встановлену у Мокастро (Четатя-Албе, Аккермані). Аккерман був татарсько-молдавським кондомінатом. Генуезці ж називали Хаджі-Гірея проклятим татарським імператором. На думку Х. Іналджика, переворот Айдера був інспірований генуезцями та здійснений їх агентурою у Кримському ханстві. Генуезці були вкрай незадоволені тим, що у ярликах Хаджі-Гірей згадував Каффу як частину своїх володінь. За посередництва князя Олубея з Феодоро вони тільки налагодили зв’язки з ним у 1455 р. У відносинах татар з генуезцями також відігравали роль співправителі Олубея Караіхібе та Біксі. Користуючись підтримкою татар, у 1458 р. вони почали займати території капітанства Готія. Протягом усього свого правління Хаджі-Гірей чинив тиск на генуезців48.
Слід зауважити, що Молдавія мала певний вплив на Феодоро. За допомоги молдаван був позбавлений престолу князь Ісаак, прихильний до турків. Його місце зайняв союзник молдавського господаря Штефана III чел Маре – князь Олександр. Феодоро переорієнтувалось з Кримського ханства на князівство Молдавія. Молдавський господар запропонував створити антиос- манську лігу з Молдавії, Феодоро та Генуї, проте генуезці відмовились підтримати його, і єдиним реальним союзником феодоритів виявилися тільки молдавани. У 1454 р. вони відбили спробу капудана Демір-Кая заволодіти Четатя-Альбе (Аккерманом). У князівстві Феодоро у 70-х роках XV ст. з’явився воєвода Влад, який, очевидно, і привів до влади Олександра. Кримські татари притримувалися нейтралітету під час піврічної облоги османськими турками міста Мангуп-Феодоро у 1475 р. 49
Правителі Золотої Орди у другій половині ХІІІ – першій половині XIV ст. здійснювали грабіжницькі набіги на християнських сусідів у регіоні Надчорномор’я. Тільки планомірне зміцнення фортифікацій Каффи дозволило цьому місту витримати дві облоги військами хана Джанібека у 40-х роках XIV ст. Формальною причиною першого великого конфлікту стала агресія генуезців на землі общин Готії. Генуезька експансія у Надчор- номор’я може датуватись 60-70-и роками XIV ст., коли генуезці зайняли поселення південного берега Криму, який до того знаходився у залежності від Золотої Орди та Трапезундської імперії. Мамай на деякий час у 70-х роках зміг відвоювати захоплені генуезцями землі (крім Судака та Чембало), проте у 80-х роках XIV ст. беї Кримського улусу, з санкції на те хана Токтамиша, практично легітимізували завоювання генуезців. Відособлення володарів Мангупа-Феодоро зі складу Золотої Орди можна датувати 90-и роками XIV ст. Тамерлан не спустошував Каффу, а в Криму проти феодоритів воювали намісники Ідегея. Оформлення Феодоро як самостійного князівства можна датувати початком XV ст. У битві при Кастадзоні татар, швидше за все, очолював бій ширинів Тегене. Хан Хаджі-Гірей намагався не кофліктувати з османами, був прихильний до феодоритів і чинив тиск на генуезців Каффи.
Колли Л. П. Хаджи-Герай хан и его отношения (по генуэзским источникам). Взгляд на политические сношения Кафы с татарами в XV веке // Известия Таврической Ученно- Архивной Комиссии. – Вып. 50. – Симферополь, 1913. – С. 99-139; Селивестров Д. А. Сражение при Солхате (Кастадзоне) 22 июня 1434 года // Военное дело Золотой Орды. – Казань, 2011. – С. 183-198; Григорьев А. П., Григорьев В. П. Коллекция золотоордынских документов XIV века из Венеции: Источниковедческое исследование – СПб., 2002. ; Мавріна О. С. Виникнення Кримського ханства в контексті політичної ситуації у Східній Європі кінця XIV – початку XV ст. // Сходознавство – № 25-26 – К., 2004 – С. 57-77; Её же. Некоторые аспекты генуэзско-татарских отношения в XIV веке // Сходознавство. – № 29-30. – К., 2005. – С. 89-99; Її ж. Від улусу Золотої Орди до Кримського ханства: особливості політичної еволюції // Сходознавство. – № 33-34. – К., 2006 – С. 108-119; Її ж. Протистояння Тимура і Тохтамиша та зміна політичної ситуації на півдні Східної Європи наприкінці XIV ст. // Сходознавство. – № 35-36. – К., 2006 – С. 66-76; Її ж. Кримське ханство як спадкоємець Золотої Орди // Україна-Монголія: 800 років у контексті історії. – К., 2008 – С. 27-34; Її ж. Ширіни у ранній історії Кримського ханату // Сходознавство. – № 47. – К., 2009. – С. 53-65.
Мыц В. Л. Каффа и Феодоро в XV в. Контакты и конфликты. – Симферополь, 2009. – 528 с. ; ГерценА. Г. Описание Мангупа-Феодоро в поэме Иеромонаха Матфея // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – Вып. Х. – Симферополь, 2003. – С. 562-589; Байер Х. -Ф. История крымских готов как интерпретация Сказания Матфея о городе Феодоро. – Екатеринбург, 2001. – XX, 477 с.
Маврина О. С. Некоторые аспекты генуэзско-татарских отношения в XIV веке – С. 89-90; Григорьев А. П., Григорьев В. П. Коллекция золотоордынских документов XIV века из Венеции: Источниковедческое исследование – С. 9; Байер Х. -Ф. История крымских готов как интерпретация Сказания Матфея о городе Феодоро. – С. 171; Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. – Саранск, 1960. – С. 63; Груссе Р. Империя Степей. Аттила, Чингисхан, Тамерлан // История Казахстана в западных источниках. – Т. II. – Алматы, 2005. – С.