Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

Важливе місце серед культурних сценаріїв посідають сценарії діяльності, що визначають загалом характер, мету й норми діяльності людей у будь-якій сфері життя. Вони існують у соціальному просторі як системи умов. Ці сценарії характеризують те, що називають культурою діяльності. Основне значення в буденному житті людей мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку

4.2. Культура мислення. Мислення як поняття – дуже складне явище. Так, англійський кібернетик Уільям Ешбі розглядає мислення як процес обробки інформації за програмою, що передбачає добір на рівень, вищий за випадковий.

Звісно, не можна ототожнювати людське мислення з процесом обробки інформації, оскільки пізнавальний аспект мислення полягає в активному вилученні інформації із зовнішнього світу та її опрацюванні.

У кожній культурі мислення пристосовується до розв’язання власних нагальних завдань. Отже, якісно різні культурні світи характеризуються і якісно різними культурами мислення. Осмислення будь-якого завдання будується за відповідними канонами, що утворюють сценарій процесу мислення. Згідно з цим сценарієм, людина вибирає питання для обмірковування, пропонує гіпотези, добирає аргументи, визначає їх істинність тощо. Під час реалізації задуму сценарій може змінюватися, у ньому можуть бути певні „білі плями”.

Культура мислення – це здатність індивідуального мислення до саморозвитку й уміння його виходити за межі форм і канонів мислення, що склалися в конкретного індивіда.

Розглянемо деякі з найбільш характерних вимог до сучасної культури мислення людини.

1. Рефлективність – організація пізнавального процесу, що охоплює не тільки роздуми над розв’язанням певної проблеми, але й аналіз того, як відбуваються згадані роздуми. Рефлексія – це унікальна здатність свідомості людини в процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму. Внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось – як думка про думку, знання про щось – як знання про саме знання.

2. Аргументованість – потрібно чітко відрізняти тезу та її аргументацію. Не обґрунтовані думки вважаються лише гіпотезами. Ця норма передбачає критичність і самокритичність. Критичність означає необхідність самостійної оцінки правильності будь-якої іншої думки: чи то „загальної”, чи то думки „авторитета”. Самокритичність полягає в умінні об'єктивно оцінювати аргументацію власних думок та висновків.

3. Логічність культури – це логічна грамотність. Відтоді, як Аристотель винайшов логіку, встановлені нею правила дедуктивних й індуктивних умовиводів стали вважатися нормами мислення. Подібно до того, як грамотна людина вміє писати без орфографічних помилок, так і логічна грамота є вмінням мислити без логічних помилок, відповідно до законів логіки, послідовно та без суперечностей. 

4. Професіоналізм – одночасно із загальними законами логічного мислення існує багато спеціальних методів, за допомогою яких розв’язується завдання в різних галузях знання (скажімо, методи математичного моделювання в техніці, статичні методи в психології та ін.). Нині навряд чи можна обійтися в сфері інтелектуальної праці без подібних спеціальних засобів мислення.

5. Стратегічне управління – вміння користуватися загальнологічними й спеціальними професійними методами надає можливість успішно впоратися зі стандартними завданнями, шлях до розв’язання котрих був відомий ще початково. Та якщо справа стосується складних, нових, нестандартних проблем, про які заздалегідь нічого невідомо, в якому напрямі шукати їх розв’язання, то одного цього вміння може бути недостатньо.

При низькій культурі мислення людина може діяти „за інтуїцією”, за принципом „спроб і помилок”, безсистемно й навмання. Сьогодні ж існують різноманітні форми стратегічного управління процесом мислення, що дають можливість найбільш раціонально його організувати. Вони поділяються на два основні типи.

Перший тип – це алгоритмічні та напівалгоритмічні методики, за допомогою яких розв’язуються стандартні завдання. Вони повністю або майже повністю визначають ланцюг операцій, із яких будується розв’язання завдання і гарантується отримання правильного рішення з великим рівнем надійності.

Другий тип стратегії мислення – це евристичні стратегії. Вони використовуються переважно при розв’язанні нестандартних завдань і, на відміну від першого типу, не дають однозначних рішень щодо конкретних розумових операцій та не гарантують успіху. Ці стратегії охоплюють лише деякі прийоми, що розширюють поле пошуку рішень і здатність скерувати думку на правильний шлях. Такі евристичні стратегії підвищують імовірність успішного розв’язання завдання й значно ефективніші, аніж „інтуїція” чи метод „спроб та помилок”.

„Стратегічність” – ознака сучасної культури мислення. У наш час важко досягти успіху в будь-якій сфері інтелектуальної діяльності без регуляції та організації процесів мислення за допомогою алгоритмічних й евристичних стратегій, і кожен, хто працює розумово, свідомо чи несвідомо їх використовує.

4.3. Культура спілкування. Основні форми спілкування та їх регламентація Спілкуючись, люди "налаштовуються" на взаємодію одне з одним. Кожен з нас приблизно уявляє, що і як він скаже або зробить, яка буде реакція інших на це, його власна реакція на цю реакцію тощо. Такі уявлення створюють індивідуальний сценарій спілкування.

В основу індивідуальних сценаріїв покладені типові культурні сценарії спілкування. Серед них є сценарії, що визначають способи, завдання, форми спілкування, запроваджені в окремих групах або культурах, а також сценарії загального