Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

Культура Нового часу виробила свої, більш універсальні способи регуляції в середині культурного спілкування (етикет), що досить успішно регулюють міжкультурне спілкування на всіх рівнях (дипломатичний етикет, повсякденний, святковий, діловий етикет, етика бізнесу й міжнародних контактів тощо). Модернізація суспільства привела до трансформації характеру спілкування як у середині національної культури (між представниками різних соціальних верств, різних субкультур, різних етносів), так і між національними культурами, а також між цивілізаціями.

Сучасне суспільство вимагає від людини значно більшого рівня симпатії та емпатії щодо інших культур, ніж того, на яке був здатний представник традиційного суспільства. Сучасна людина повинна мати зовсім інші погляди на світ, зовсім іншу здатність до змін, ніж традиційна людина.

З огляду на сказане, можна спробувати змоделювати різні типи людини залежно від її здібностей до міжкультурної комунікації (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Типи особистості (за моделями міжкультурної комунікації)

Сучасний тип особистості формується в контексті мінливих соціальних умов і культурних контактів, що мають тенденцію до постійного розширення.

Такий тип людини є результатом змін у системі освіти, наслідком широких соціальних процесів, що включають взаємодії та контакти у світовому масштабі. Чим більша кількість людей досягне стану описаного четвертим рівнем освоєння іншої культури, тим меншою буде ймовірність виникнення ціннісних конфліктів (як у середині однієї культури, так і між різними культурами).

 

„При всій розбіжності між локальними цивілізаціями, що існували як у минулому, так й існуючими в наш час, ми можемо говорити про втілення в кожній з них загальнолюдських соціальних і моральних цінностей. А розбіжності між ними представляються вже не як культурна несумісність, а як міра втілення культурних неминучих цінностей, які є загальним надбанням людства, пов'язаного спільною долею. У свою чергу, це дозволяє нам побачити сенс всесвітньої історії в становленні, ствердженні загальнолюдських цінностей та в їх сприйнятті всіма народами нашої планети”.

Араб-Огли Е.А. Європейська цивілізація та загальнолюдські цінності

 

Сучасна людина, яка включена у світову систему комунікації, розуміє глобальні перспективи, усвідомлює факт залежності всіх людей (уключаючи себе) від культурного середовища. Людина, яка володіє загальнолюдським масштабом оцінки, є більш раціональною і толерантною.

 

ТЕМА 4. ОСОБИСТІСТЬ У СВІТІ КУЛЬТУРИ

 

4.1.Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості.

4.2. Культура мислення.

4.3. Культура спілкування. Основні форми спілкування та їх регламентація.

4.4. Культура навчання. Провідні форми навчального процесу. Основні тенденції розвитку сучасної української освіти.

4.5. Культура праці. 

 

ЛІТЕРАТУРА

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник. – К., 2006. – С. 118 – 149.

Павленко О.П. Культурологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2006. – С. 54 – 65.

Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб. пособие. – Спб., 1996. – С. 196 – 200; 242 – 254.

Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону, 1997. 

Культурология: Учебник для студентов тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.

 

4.1.  Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості 

Культурні сценарії постають, зазвичай, еталонними програмами життєдіяльності, заданими людям соціальними умовами та наявними в певній культурі знаннями, цінностями й правилами поведінки. Вони дуже різноманітні та передбачають участь багатьох осіб у його здійсненні. Вибираючи сценарій своєї поведінки, людина більш-менш чітко уявляє не тільки свою роль у ньому, але й ролі інших людей, з якими під час здійснення сценарію вона буде контактувати. Поняття життєвого сценарію ввів американський психоаналітик Ерік Берн. Під життєвим сценарієм розуміють певні моделі поведінки, відповідно до яких особистість організовує хід свого життя. Людина самотужки планує своє життя. Та уявлення людей про те, як би вони хотіли його прожити, формується під впливом навколишнього соціального середовища.

У життєвих сценаріях можна виділити два рівні: культурний та індивідуальний. Культурний сценарій визначається об’єктивними умовами життя людини і тим, які знання, норми, цінності й ідеали вона може отримати з навколишнього культурного простору. Культурні сценарії є еталонними (взірцевими). Існують певні типові зразки культурних сценаріїв життя, котрих люди дотримуються з дитинства у відповідному соціальному середовищі. Такі сценарії характерні для соціальних типів особистості. Наприклад, існують еталонні сценарії життя селянина, аристократа, вченого, бізнесмена та інших.

В індивідуальному сценарії діяльності сюжет набуває своєрідності, притаманної саме конкретній особистості. Він містить у собі варіативні, не загальноприйняті в певному суспільстві сценарні репліки і ходи, в яких відбиваються особистісні й ситуативні моменти. Отже, культурні сценарії – це платформи, на котрих вибудовуються індивідуальні сценарії. 

Будь-який культурний сценарій, з одного боку, забезпечує відповідність дій людини умовам суспільного життя, її можливу успішність, унаслідок чого поведінка людей стає зрозумілою і передбачливою для інших. Сценарії, таким чином, упорядковують та значно спрощують систему соціальних відносин у суспільстві, але, з іншого боку, стандартизують мислення, що може призвести до негативних наслідків у разі, якщо людина опиниться в життєвій ситуації, котра не збігатиметься