Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

Одним з найвидатніших представників конструктивізму є Володимир Татлін (1885-1953). Народившись у Харкові, В. Татлін досить рано залишає навчання у школі й стає моряком. У 1914 році В. Татлін у Парижі зустрічається з П. Пікассо. Ця зустріч надихає його на створення „живописних рельєфів”, які вибудовуються з матеріалів, що трапляються в повсякденному житті, – металевих пластин, скла, гіпсу, фанери, частин предметів побуту. Видаляючи зі своїх робіт задній план, художник створює контррельєфи – зібрані з різних матеріалів абстрактні просторові конструкції, котрі є комплексними та автономними  художніми об'єктами.

Чудовим прикладом таких робіт є твір „Контррельєф” – на дерев'яну основу художник прикріплює частини  цинкової пластини, створюючи динамічну структуру з внутрішньою напругою.

В архітектурі 20-их років з'являються риси конструктивізму. В архітектурних формах будинку Держпрому в Харкові, Критого ринку в Києві та інших будівель помітне прагнення виявити властивості матеріалу і конструкцій, оголити такі конструктивні елементи, як балки, кронштейни балконів, конструкції перекриттів тощо. 

Будівля Держпрому – перша грандіозна за своїми об'ємами споруда, збудована в Україні за радянських часів. Вона складається з трьох корпусів, з'єднаних між собою переходами в різних поверхах. План кожного корпусу має досить складну конфігурацію, що нагадує геометризовані літери X (крайні корпуси) і Ж (середній корпус). Об'ємна композиція кожного корпусу ступінчаста.

Незважаючи на зайве нагромадження подрібнених об'ємів, у архітектурному стилі тогочасної столиці України відбиті уявлення про майбутню урбанізацію та технізацію життя людей соціалістичного суспільства. Цей етап, як і попередній в українському модернізмі був перерваний через насадження у часи радянського тоталітарного режиму єдиного стилістичного напряму – соціалістичного реалізму. 

Сучасний етап, що характеризується відновленим модернізмом з одночасним «уплетенням» у нього постмодернізаційних та традиціоналістських процесів. Для постмодернізму загалом, як уже зазначалося, характерні такі риси, як полістилістичність (багатоманітність стилів і напрямів у мистецтві), деієрархізація, деканонізація, детоталітаризація, толерантність, невпорядкованість, глобалізаційність (універсалізація культур), відсутність монопрограмованості. Все це цілком можна віднести до сучасного модернізаційно-постмодернізаційного етапу розвитку української культури. Однак одночасно для цього етапу характерна й така риса, як традиціоналізація, тобто тенденція до збереження та відновлення національної культури, в тому числі і її певних консервативних елементів.

Витоки цього етапу слід шукати в епосі «відлиги» й «шістдесятництва», коли на противагу радянському офіційному мистецтву формувалося мистецтво авангарду та андеграунду. Нова хвиля цих культурних процесів яскраво виявилася у добу «перебудови» (1985-1991 рр.). Однак справжній розквіт українського модерного і постмодерного мистецтва припадає на роки після проголошення незалежності України (1991 рік). 

Одним із найяскравіших представників сучасного українського мистецтва є живий класик українського живопису Іван Марчук  (нар. 1936 р.) – український імпресіоніст, конструктивіст, сюрреаліст та гіперреаліст. Мистецтво Івана Марчука пройшло випробування часом – радянська влада намагалася заборонити його твори, і, хоча творчій шлях художника починається в 70-ті роки, визнання майстер дістає тільки за часів української незалежності.

Сьогодні твори Марчука є відомими і вшанованими по всьому світу – його картини демонструються не тільки в Україні, а й у виставкових залах Торонто, Нью-Йорка, Сіднея.

І. Марчук створив оригінальну манеру живопису – його роботи виконані у стилі „пльонтанізму”, для якого характерна величезна кількість тонесеньких мазків, із яких і складаються образи полотен.

У творах І. Марчука – народного художника України, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка – яскраво відбиваються найсуттєвіші риси сучасної української культури. Свою творчість І. Марчук поділяє на тематичні цикли: „Голос моєї душі”, „Цвітіння”, „Пейзаж”, „Портрет”, „Спадщина”, „Кольорові прелюдії”, „Абстрактні композицїі”. Кількість його картин наближається до двох тисяч.

Сучасні досягнення української культури дають змогу критично подивитися на власний, притаманний їй тип культури та з'ясувати її історичні й культурні межі. Сучасна людина починає усвідомлювати, що культурна самобутність її народу невіддільна від культурної самобутності інших народів, що всі ми підпорядковані „законам” культурної комунікації. Особливістю сучасного стану української культури є формування, поряд з традиційною культурою, образу нової культури. Перший образ відображений насамперед ідеями історичної й органічної цілісності та спадковості традицій. Новий образ – усе більше асоціюється з глобальними ідеями, єдністю людства і його долі. Планетарне мислення стає домінуючим, народжується новий тип людини й нові картини світу в творах мистецтва.

Однією з особливостей вітчизняної культури є новий тип культурної комунікації, що включає:

- усезростаючу здатність до розуміння чужої культури;

- визнання іншої культурної самобутності, іншої істини, вміння включати їх у свою позицію і своє світобачення;

- визнання правомірності існування багатьох поглядів на істину, уміння будувати діалогічні стосунки й іти на розумний компроміс;

- зростання ваги усвідомленої  рефлексії, вироблення нових способів розв’язання культурних проблем.

Від року проголошення незалежності України і розбудови самостійної держави Україна були створені більш сприятливі умови для розвитку культури.

Чимало творів нового смислового ґатунку з'явились у майстернях художників, письменників, драматургів. Усе це становить досить строкату панораму культурного життя в новому ідеологічному просторі. Пошуковий новаторський вектор сучасного образотворчого мистецтва, світоглядна, аксіологічна, етнокультурна його парадигматика на нинішньому етапі розвитку досить різнопланова.

Одним з найпопулярніших сучасних українських графіків та художників є Сергій Поярков (нар. 1965 р.), роботи якого експонуються на виставках у