+3 8(066) 185-39-18
fостанніх дослідженнях із неології (2000-і роки) пропонуються, наприклад, такі різновиди поняття “неологізм”:
- неологізм - слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в певному акті мовлення, тексті чи мові конкретного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми); новизна неологізму звичайно усвідомлюється мовцями, але сама його суть визначається насамперед часом його появи в мові, а не стилістичним забарвленням [87, с. 408];
- новими у літературній мові певного періоду часу можуть бути визнані:
а) слова, значення і сполучення, що є новотворами цього періоду;
б) зовнішніми та внутрішніми запозиченнями;
в) слова і сполучення, що знову стали актуальними в зазначений період.
Таке визначення неологізмів, нових слів засноване на уявленні про багатопланову відносність поняття “нове”, на розумінні неологізмів як соціально-історичної категорії [31, с. 10];
- неологізм – це матеріальний репрезентант, що характеризується нульовим або мінімальним рівнем адаптації в “мовному просторі” і, відповідно, нульовим або мінімальним ступенем відтворюваності в просторі власне комунікативному [9, с. 60].
У сучасному мовознавстві поняття “неологізм” трактується у вузькому й широкому розумінні. Вузьке характеризується невиправданим обмеженням розряду одиниць, що визнаються неологізмами. У широкому ж розумінні неологізми - це нові слова, значення слів та стійкі сполучення.
Співвідношення неологізму з поняттям “оказіоналізм” та детальний аналіз основних підходів до визначення його лінгвістичного статусу подається в багатьох дослідженнях. Мовознавці наголошують на новизні як одній із сутнісних ознак неологізму, яку виділяють усі без винятку. Останню пропонується розуміти як неадаптований, унікальний, винятковий якісний стан, який характеризується неповторністю та неподібністю до вже адаптованих. “За такого витлумачення новизни під кваліфікацію неологізмів потрапляють передовсім індивідуально-авторські, оказіональні утворення, неологічний статус яких у традиційному мовознавстві досить часто піддавали сумнівам, виходячи з того, що “новим може бути лише те, що може старіти” [34, с. 44].
Отже, однією з актуальних проблем неології є диференціація типів нових слів. Неологи вважають за необхідне враховувати такі ознаки в аналізі типів нових слів:
1) входження / невходження нових слів до мови / мовлення;
2) зумисне / випадкове створення їх у мовленні;
3) сферу вживання нових одиниць у мовленнєвому просторі;
4) відповідність / невідповідність словотвірній системі мови;
5) ступінь стандартності новотворів.
Ураховуючи ці ознаки, всі нові слова традиційно розподіляються на неологізми – факти мови і новотвори – факти індивідуального мовлення. Неологізми як одиниці літературної мови стають узуальними, загальноприйнятими, а новотвори (наприклад, одиниці ідіостилю письменника) залишаються індивідуально-авторськими, а відтак - оказіональними (від лат. оссаsіо – випадок) для суспільства в цілому [А.Горнфельд, Р.Шор, Г.Винокур, Т.Черторизька, А.Брагина, В.Лопатин, О.Габинская, Е.Чиркова, А.Лыков, Р.Намитокова, В.Русанівський та ін.].
У сучасній неології оказіоналізмом вважається незвичне, здебільшого експресивно забарвлене слово, утворене з порушенням законів словотворення чи мовної норми. Таке слово існує лише в певному контексті, в якому воно виникло. Оказіоналізми зіставляються зі словами узуальними, від неологізмів відрізняються тим, що зберігають свою новизну незалежно від реального часу їх утворення. Оказіоналізми створюються авторами літературного твору з певною стилістичною метою. Розрізняють оказіоналізми авторські, дитячі та розмовні, що побутують в усному мовленні. Як правило, вони не стають фактами загальнонародної мови [27, с. 234].
Не викликає сумнівів той факт, що у художньому творі порушення мовної норми повинно бути обов’язково естетично виправданим. На цьому неодноразово наголошували Л.А.Булаховський, М.Т.Рильський, Б.В.Томашевський та інші філологи.
Зважаючи на багатовимірність понять “нове слово”, “інновація”, “авторський новотвір”, у сучасному слов’янському мовознавстві пропонуються класифікації цих мовних явищ на основі різноманітних критеріїв та з урахуванням різних параметрів. Наприклад, польські дослідники С. Каня та Й. Токарський пропонують класифікувати неологізми на підставі врахування формального й функціонального критеріїв. З формального погляду неологізми поділяються на словотвірні, семантичні й фразеологічні. За функціональним критерієм неологізми диференціюються на мовні та стилістичні, тобто ті, що насамперед уживаються в художній літературі [75, с. 137].
У сучасних російських дослідженнях із неології та неографії пропонується класифікація лексико-фразеологічних інновацій за такими ознаками:
І. За формою мовної одиниці: 1) лексичні, 2) семантичні, 3) фразеологічні новації.
II. За ступенем новизни: “сильні неологізми”, або “власне неологізми” (до них належать, зокрема, іншомовні слова, або зовнішні входження, а також індивідуально-авторські утворення), – “слабкі неологізми” (морфологічні неологізми).
ІІІ. За способом номінації: 1) новостворені слова, значення, сполучення; 2) готові одиниці, що увійшли до складу літературної мови (зокрема, зовнішні та внутрішні входження).
IV. За відношенням до мови - мовлення: 1) узуальні неологізми; 2) неузуальні новотвори (оказіональні та індивідуально-авторські слова, значення, сполучення) [31, с. 17-18].
Традиційно ж неузуальні новотвори за формою одиниці розподіляються на такі типи:
1. Фонетичні оказіоналізми. В. І. Заботкіна, аналізуючи неологізми англійської мови, виокремлює так звані фонологічні неологізми, котрі кваліфікує як унікальні конфігурації звуків, що іноді можуть поєднуватися з морфемами грецького чи латинського походження, утворюватися від вигуків тощо [38, с.19-20]. Такі слова іноді називаються “штучними” або “винайденими”[38, 19-20]. Інновації такого типу з’являються в тому випадку, коли автор пропонує специфічний звуковий комплекс, що, на його думку, містить і передає певну семантику, зумовлену фонетичними значеннями звуків – складників цього, так би мовити, новотвору