Методи фарбування кісткового мозку та діагностика на гістопрепаратах лейкози

4) Збільшення лімфатичних вузлів. Рак крові супроводжується зменшенням кількості лейкоцитів і зниженням здатності організму захищатися від інфекцій, що призводить до збільшення лімфатичних вузлів. Збільшення лімфатичних вузлів не супроводжується больовими відчуттями (Чан Г., 1998).

5) Слабкість і втома. Рак крові супроводжується зменшенням кількості еритроцитів – клітин крові, які постачають кисень до всіх органів і тканин. Урезультаті розвивається анемія, що супроводжується слабкістю і втомою (Маршак В. В., 2007).

6) Кровотеча. Будь-яка незрозуміла кровотеча може бути симптомом раку крові. Несподівана поява синців або носова кровотеча є результатом зменшення кількості тромбоцитів, що відповідають за зупинку кровотечі.

7) Підвищення температури. Рак крові супроводжується зниженням імунітету, що зумовлено зменшенням кількості лейкоцитів – клітин крові, що захищають нас від інфекцій. Зниження імунітету супроводжується підвищенням температури і частими інфекціями.

8) Схуднення. Одним з проявів раку крові може бути втрата апетиту, яка призводить до схуднення. Крім того, при раку крові може спостерігатися нудота, блювота, діарея або запор.

9) Задишка. Рак крові супроводжується зменшенням кількості еритроцитів і, відповідно, кисню, що циркулює в організмі. Організм намагається заповнити недолік кисню, в результаті чого з'являється задишка (Чернова О. В., 2002).

10) Біль у животі. У міру прогресування раку крові спостерігається збільшення печінки та селезінки, що призводить до появи тяжкості під ребрами або болі в животі. Втрата апетиту, нудота і блювота, як правило, є наслідком збільшення печінки та селезінки.

Лікування.

Лікування лейкемії – складний процес. Методи терапії залежать від виду лейкемії і підбираються індивідуально, відштовхуючись від потреб організму пацієнта і цілей, які ставляться при проведенні терапії.

Лікування складається з наступних етапів.

1. Індукція повної ремісії за допомогою 4-6 курсів поліхіміотерапії за різними програмами з раннім початком профілактики специфічного ураження ЦНС (нейролейкоз) за допомогою інтратекального введення метотрексату або метотрексату у комбінації з цітозаром (для хворих групи підвищеного ризику).

2. Консолідація ремісії (закріплення). Наступ повної ремісії обов'язково має підтверджуватися контрольним дослідженням кісткового мозку. Для зменшення числа залишків популяції лейкозних клітин проводиться закріплюючий курс полі хіміотерапії. У цей період додатково ендолюмбально вводять цитостатичні препарати.

3. Підтримуюче лікування послідовним (кожні 1, 5-2 місяці) чергуванням 6-меркаптопурину і метотрексату із застосуванням циклофосфану 1 раз на 7-10 днів. Хворим, що належать до групи підвищеного ризику, в початковому періоді підтримуючого лікування проводиться дистанційна гама-терапія області головного мозку.

4. Реіндукції ремісії: проведення 1 раз в 2-2, 5 міс курсу поліхіміотерапії (як у період індукції ремісії) або 5-7-денного курсу аспарагінази. Можливе чергування такого курсового реіндукційного лікування. У цей період здійснюється весь комплекс гематологічного обстеження з продовженням хіміопрофілактики нейролейкозу. При нелімфобластних лейкозах позитивний ефект робить комбінація цітозара з рубоміцина за програмами 7+5 або 5+3. Ефективність терапії поліпшується при використанні різних видів імунокоригуючої терапії в період проведення підтримуючого і реіндукційного лікування.

Особливість лікування полягає в тому, що воно проводиться тривалий час. Тому інтенсивний курс триває 8-9 місяців, потім слід зробити опромінення головного мозку і після цього ще 2 роки пацієнт приймає підтримуючу терапію вже вдома. Саме таке лікування дозволяє успішно долати хворобу. Майже всі ліки від лейкемії знищують клітини. що діляться. На жаль, при цьому вони вбивають корисні клітини, наприклад еритроцити. Ліки від лейкемії мають ряд побічних ефектів. Вони можуть викликати нервозність, втомлюваність, схильність до інфекцій, запори, збільшення ваги, послаблення кісткової тканини, підвищення кров'яного тиску, діабет, випадання волосся, нудоту і блювоту. Ще одним з ефективних лікувань лейкозів є трансплантація кісткового мозку, яка проводиться при лікуванні гематологічних та онкологічних захворюваннях. Хороший ефект при трансплантації кісткового мозку відзначається у хворих з важким імунодефіцитом. При трансплантації проводиться пересадка гемопоетичних клітин.

 

 

Трансплантація кісткового мозку використовується для лікування багатьох гематологічних, онкологічних і спадкових захворювань, в тому числі гострих і хронічних лейкозів, лімфом, ряду пухлин, анемії, нейробластоми, важкого комбінованого імунодефіциту. Трансплантація кісткового мозку – пересадка кістково-мозгової кровотворної тканини, в якій містяться до 1% стовбурових кровотворних клітин і клітини різного ступеня зрілості. Хворим трансплантують гемопоетичні стовбурові клітини, які у здорової людини знаходяться в кістковому мозку – кровотворної тканини, що знаходиться в кістках скелета. Найбільше кісткового мозку міститься в тазових кістках, грудині і хребті. Гемопоетичні стовбурові клітини є попередниками всіх клітин крові та імунітету в організмі. Будучи пересаджені пацієнтові навіть у невеликих кількостях, гемопоетичні стовбурові клітини здатні повністю відновити кровотворення і імунітет. Трансплантація кісткового мозку являє собою процедуру, що дозволяє проводити лікування раку дуже високими дозами, насамперед хіміотерапевтичних засобів, але іноді і радіоактивного випромінювання. Оскільки таке лікування постійно руйнує кістковий мозок, воно, в принципі, є нездійсненним, адже організм втрачає життєво важливу здатність продукувати клітини крові. Однак якщо після лікування в організм знову ввести здоровий кістковий мозок, можливі заміна кісткового мозку і відновлення його здатності до кровотворення. Тому пересадки кісткового мозку дозволяють проводити терапію високими дозами для лікування конкретного раку, коли нижчі дози безсилі. Існують два види трансплантації: алогенна трансплантація (використовується донорський кістковий мозок), аутологічна трансплантація (трансплантація