Методи фарбування кісткового мозку та діагностика на гістопрепаратах лейкози

До початку будь-якого інтенсивного лікування кістковий мозок видаляють з стегнових кісток пацієнта або донора, після чого заморожують і зберігають до використання. Це називається витяганням. Пізніше, після завершення хіміотерапії у поєднанні з радіотерапією або без неї, кістковий мозок вводять назад в організм краплинним методом, подібно переливанню крові. Мозок циркулює по організму з кровотоком і, в кінцевому рахунку, осідає в порожнинах кісток, де починається його зростання і поновлюється процес кровотворення. Якщо все проходить вдало, мозок приживеться, і пацієнт одужує. Показання до проведення трансплантації кісткового мозку: онкогематологічні захворювання (лейкемії, лімфоми, плазмоцитома, мієлодисплазія, мієлофіброз та ін.), непухлинні захворювання крові (наприклад, важка апластична анемія), багато солідних пухлини, генетичні захворювання імунної системи (наприклад, імунодефіцити), хвороби обміну речовин (наприклад, хвороби накопичення), системи крові (наприклад, таласемія) (Зарецкая Ю. М., 1998).

Ускладнення трансплантації кісткового мозку.

Є дві загрози стоять на шляху одужання. Перша – це можливість відторгнення організмом трансплантата. Для того, щоб цього не сталося, захисний опір організму пригнічується потужними медикаментами. Друга ж загроза в тому, що протягом двох-трьох післяопераційних місяців організм пацієнта практично позбавлений імунної системи. Найменше інфікування може стати смертельним. Щоб уникнути зараження, пацієнта поміщають в спеціальну палату з особливими заходами захисту, він ізолюється від зовнішнього світу. Навіть після виходу з лікарні за пацієнтом встановлюється ретельне спостереження, і він повинен відвідувати її для регулярних перевірок. На нормальне відновлення імунної системи після трансплантації йде близько року, але якщо самопочуття пацієнта погіршиться, може виникнути необхідність у повторній госпіталізації.

 

 

Оскільки спочатку ракова клітина була звичайною, вона використовує ті ж механізми, що функціонують в нормальних тканинах. Тому, дуже важко знищити пухлинні клітини, не торкнувшись при цьому здорових. Потрібно мінімізувати ці побічні явища і запропонувати препарати, за допомогою яких можна контролювати побічні ефекти. У кожного пацієнта вони різні, також як їх ступінь тяжкості. Можна точно сказати, що неможливо запобігти появі всіх побічних ефектів у всіх пацієнтів.

Як правило, дія хіміотерапії спрямована на руйнування клітин, які швидко розмножуються, оскільки ракові клітини, як правило, діляться дуже активно. На жаль, в організмі є і здорові клітини, які також швидко діляться: це клітини слизової оболонки рота і глотки, спермовиробні клітини яєчок, клітини в корінні волосся і здорові клітини кісткового мозку.

Від ліків і дозування залежить те, які нормальні клітини будуть уражені. А побічні ефекти, які потім виявляться, у свою чергу, обумовлюються ступенем ураження здорових клітин. Наприклад, якщо хіміотерапія відбилася на клітинах коренів волосся, вони можуть випасти. Але не завжди в результаті хіміотерапії потрібно чекати втрату волосяного покриву. У багатьох випадках препарати вражають слизову оболонку шлунка і викликають нудоту, втрату апетиту і навіть блювоту (Хомченковскийкий Е. И., 1980).

Більшість побічних ефектів проходить під час реабілітації. Іноді в результаті застосування препаратів шкіра набуває особливу чутливість до сонячного світла і не втрачає її після проходження періоду відновлення. Тому необхідно проконсультуватися з лікарем перед тим, як вийти на сонце.

Якщо курс хіміотерапії справляє негативний вплив на яєчка, у чоловіків може перестати утворюватися сперма. Однак до свого радісного здивування, майбутні татусі виявили, що яєчка можуть відновити свою функцію. Так як не можна передбачити, яким буде побічний ефект, багато чоловіків вважають за краще здати свою насінну рідину в банк сперми, якщо вони хочуть мати дітей надалі. Яєчники жінок також можуть постраждати. Виникають зміни, схожі на менопаузу з характерними приливами і нерегулярним менструальним циклом. У таких випадках призначають гормонозамісну терапію (ГЗТ) (тимчасову або постійну якщо яєчники не відновляться). Більшість дітей, які проходили лікування лейкемії, коли виростають, не мають проблем із зачаттям. Але знову-таки все залежить від ліків, дозування і того, застосовувалася чи радіотерапія.

У пацієнтів, які отримали радіаційне опромінення, часто випадає волосся. Скальп або ділянка шкіри, що піддався опроміненню, може почервоніти, почати хворіти і свербіти. Нанесення лосьйонів і кремів може лише погіршити становище. Тому необхідно поговорити з лікарем перед тим, як наносити будь-які препарати на цю ділянку.

Черговими побічними ефектами радіотерапії можуть бути нудота і втрата апетиту. На допомогу прийдуть сучасні потужні ліки проти нудоти. Після променевої терапії пацієнти відчувають сильну втому. Їм потрібно більше відпочивати, ніж раніше. Не варто забувати про фізичні вправи. Вони допомагаютьпідтримувати м'язи в тонусі і організм в цілому у хорошому стані. Деякі побічні ефекти або не проходять, або проходять після тривалого періоду лікування. У дітей (особливо, маленьких), що пройшли радіаційне лікування головного мозку, можуть з'явитися труднощі з навчанням і координацією. Враховуючи це, лікарі застосовують мінімально можливі дози радіації і тільки тоді, коли хіміотерапія не дає позитивних результатів. Більше того, є ймовірність того, що