Методика навчання учнів молодших класів вишиванню

Для вишивок Закарпаття характерний мотив "кривуля" у різних техніках виконання. Переважає техніка "заволікання" і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.

Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються "подільські", "поліські", "київські", "гуцульські", "галицькі" і "буковинські".

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чарами рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

На уроках з вишивання діти вивчають народних умільців, їх роботи, вивчають техніку робіт, культурне значення.

Ой ткала я килими цілий день, цілий день.

Та й наткала я узорів для людей, для пісень.

Ой красуйтесь, килими, килими, 

Узорами милими, милими. 

Най погляне мій коханий лісоруб 

На узор цей полум'яний, на мій труд. 

Лісоруба славного я люблю, я люблю.

Килимову доріжечку постелю, постелю. 

Окрасою звичайної полотнини стало вишивання кольоровою ниткою та гаптування шовком і золотом. Скільки ж то технік вигадала щедра уява майстрині Василини Сумаряк, що в мистецтві творення змагалася то з «узорами сизого морозу» й винайшла мережку білим по білому, чи, переборюючи тугу і смуток, поєднала на рушнику два кольори – червоне й чорне, як щемливо співається в пісні Олександра Білаша і Дмитра Павличка: «Два кольори мої, два кольори, оба на полотні, в душі моїй оба...» [27, c. 54].

«Хрестиком», «низзю», «настилом» (гладдю), «вузликом» мережили дівчата в довгі зимові ночі сорочку для коханого і посаг для весілля. Вишневе мереживо нитки, не нитки, а живих полонин... Невідома проста горянка тче на білому полотні таку мелодійну музику рідного краю.

Закодованим письмом поколінь вважається український народний рушник. Рушники Ганни Василащук із Шешор, відзначені Шевченківською премією. Його орнамент – то графічно чіткий, геометризований, то химерно-загадковий із символічними ритмічними знаками. Вони завше мають побутове й ритуальне призначення. Ще з часів зарубинецької культури дійшли до нас обрядові «горщики», в яких готували страви і зберігали прах небіжчиків, казкові палаци й вертепні скриньки... А що важить вишивана споруда, яка символізує життя й ніби зливається з природою! З мурів проростають оспівані в колядках і щедрівках дерева, на них щебечуть птахи; три хрестоподібні постаті мовби виходять із відчиненої брами – велика посередині й дві менші по боках. Таким язичницький світогляд витворив образ дерева життя, який тоді ж уособлював у собі охоронницю домашнього вогнища Берегиню, а згодом – «монастирок».

У Полтаві, на Волині кожен район, навіть окремі села мають свій стиль (колористику, орнамент і техніку виконання). А деякі райони просто чарують красою і самобутністю вишивки.

Сьогодні дуже модна вишивка гладдю. Нею прикрашають блузки, плаття, спідниці, сорочки, сумки і навіть верхній одяг. Можна досягти більшого декоративного ефекту, якщо застосувати стародавні і сучасні гладьові шви, традиційні для декоративно-прикладного мистецтва багатьох народів Середньої Азії. Ці шви надзвичайно прості. Вивчивши них, ви зможете виконати будь-як малюнок – і з тонкими лініями, і з великими деталями візерунків, цілком закритими кольоровими нитками. Різноманітне сполучення гладьових швів допоможе вам створити свої неповторні композиції. 

З давніх давен на Україні рахункову пряму гладь називають лиштвою. На Полтавщині, Чернігівщині її виконують білими або сірими нитками, а на Поділлі – червоними, чорними і нитками інших квітів. На півночі Росії пряма гладь використовується для заповнення орнаментальних форм у швах по листу, у середній смузі застосовується самостійно. Прямою гладдю прикрашали жіночі, чоловічі, дитячі сорочки, рушники, підзори й ін.

У західних областях України і на Поділлі мається особливий вид прямої гладі "кафасор" і "поверхница".

Візерунки, що вишиті косою гладдю, мають світлотіньовий ефект. Особливо люблять косу гладь на Київщині, де неї виконують червоними і чорними нитками. Часто її називають "восьмерковою" гладдю, тому що малюнки для неї складаються з восьми сусідніх елементів [11, c. 36].

На Лівобережжі на сорочках зустрічаються такі оздоблювальні шви: точна гладь, вирізування, настилування, хрестик. Такі техніки вишивались біллю в другій половині XIX століття і поволі замінювались у вишивання хрестиком. Останні були запозичені на Заході і поширились у нас. Тоді ж почали вживатися червоні нитки (кольорова заполоч), що також сприяло поширенню вишивання хрестиком. Для Слобожанщини така техніка чи не найхарактерніша. Орнамент вишивок: геометричні – "дерево", "ромбики", "зірочки" та ін., рослинні, іноді навіть пташки. Шитво хрестиком, окрім реалістичних трактувань квітів, часто наслідує мотиви давніх лічильних технік.

Таким чином, історія вишивки в Україні досить має давні корні, вона поширена і різноманітна залежно від певного регіону, від певних традицій.

 

 

Оскільки навчальний процес являє собою єдину систему, що включає в себе інформаційні, дидактичні завдання й види діяльності, то вірніше буде класифікувати методи навчання комплексно відразу по декількох ознаках. При комплексному підході до класифікації методи навчання можна розділити на наступні чотири групи: усні словесні, демонстраційні, практичні й програмовані методи. Наприклад, усні словесні