Методика навчання учнів молодших класів вишиванню

2. Тема “Геометричні орнаменти в українській народній вишивці. Смислові значення мотивів старовинних геометричних орнаментів”

 (1 година).

Варіативна частина програми 3. Тема “Вишивання хрестиком. Підготовка тканини (канви) до вишивки. Техніка вишивання хрестиком. Вишивання серветки за вибором” (3 години).

4. Тема “Вишивання низинкою. Демонстрування техніки вишивки низинкою на папері в клітинку.

Знімання копій рисунка.

Перенесення рисунка на тканину” (3 години).

ІІІ клас: 1. Тема “Вишивка гладдю. Рослинні візерунки та орнаменти. Техніка вишивання гладдю” (3 години).

 

Варіативна частина програми 2. Українські національні костюми. Характерні узори та кольори в чоловічому та жіночому одязі. Узор для національної вишитої сорочки” (3 години).

 

3. Тема “Техніка вишивки протягуванням” (2 години).

 

4. Тема “Вишивання хрестиком” (2 години).

 

У І класі учні ознайомлюються з початковими швами: швом “уперед голку”, “через край”, зметувальним швом.

Початкові шви прості у виконанні і застосовуються при обробці виробів, а також у вишиванні.

Шов “уперед голку” – найпростіший з ручних швів. Виконується він справа наліво рівними стібками і з обох боків нагадує пунктир. Довжина і частота стібків може бути різною – залежно від призначення шва.

У шитті шов “уперед голку” застосовують тоді, коли треба зметати окремі деталі, позначити середину виробу, контур малюнка, зробити зборки. Відповідно змінюється і назва шва.

Для пояснення виконання шва “уперед голку” спочатку треба роз’яснити учням, що спосіб виконання шва і його назва мають суттєву спільну ознаку: голка увесь час просувається уперед, по ходу шва, проколюючи тканину і утворюючи рівненькі стібки. Перед виконанням шва на тканині слід запропонувати учням виконати його на папері у клітинку для того, щоб розвинути у дітей окомір і відчуття ритму.

Після виконання учнями шва “уперед голку” на тканині вчитель повинен пояснити учням, що на основі цього шва виконуються й інші ручні шви:

– прокладний шов (яким намічають, прокладають контури малюнка),

– зметувальний шов (яким зметують окремі деталі виробу),

– копіювальні стібки або сильця (які застосовують для точного перенесення ліній з однієї деталі виробу на іншу, парну деталь).

Зметувальний шов найчастіше застосовують для зметування (з’єднання) деталей і для заметування зрізів. При цьому довжина стібка в залежності від виду матеріалу і ширини шва дорівнює 1-3 см. Кожен новий стібок починають на невеликій відстані від щойно виконаного. Цими стібками у шитті позначають лінію середини спинки, рукавів, лінію талії та ін. [5, c. 95]

Для міцного з’єднання тонких і еластичних матеріалів застосовують строчку з дрібними часто розташованими стібками (близько 5 стібків на 1 см).

Таку роботу полегшує тонка і коротка голка. Нитки повинні бути тонкими і ретельно підібраними до кольору тканини (можна використовувати нитки основи).

Важливо наголосити учням на те, що перед зметуванням деталей необхідно кожну деталь акуратно розпрасувати. Складати ж деталі необхідно лицевою стороною до лицевої сторони.

Швом “через край” з’єднують два краї тканини. Виконують його тонкою голкою і тонкою ниткою, бажано шовковою. Голкою проколюють через два шари тканини на відстані 3-4 мм від краю, нитку сильно затягують. Стібки розташовують один біля одного (додаток 4).

Цим швом пришивають кружево, виконуючи вузький, майже непомітний шов. Стібками “через край” з’єднують деталі із шкіри, натурального і штучного хутра. Для більш міцнішого з’єднання деталей шов “через край” виконують у двох напрямках.

Обкидні стібки – різновид шва “через край”. Голку проколюють з вивороту на лицеву сторону на відстані, не більшій як 5 мм від краю. Такими стібками обметують зрізи. Стібки при цьому не повинні бути надто короткими. Зрізи тонких тканин, які легко торочаться, перед обметуванням обкидними стібками підгинають на невелику величину. Для декоративного і надійного обметування зрізів застосовують обкидні хрестоподібні стібки, які утворюються при проколюванні голкою тканини в двох напрямках (спочатку зліва направо, потім наліво). На уроках трудового навчання з цим швом ознайомлюються у І класі під час вивчення теми “З’єднання деталей із тканини”, що подається протягом двох годин. На першому уроці учні ознайомлюються із швом “через край”, а на другому уроці за допомогою цього шва вчаться зшивати деталі із тканини, а саме – виготовляють мішечки для насіння.

У ІІ класі учні ознайомлюються з декоративними (оздоблювальними) швами і швом “штопка”.

Декоративні шви виконуються на основі простих швів. Їх застосовують для зметування і з’єднання деталей, а також для оздоблення одягу і предметів побуту (подушечок, серветок, рушників з рослинним орнаментом).

До оздоблювальних швів, які пропонуються для ознайомлення учнів з ними, належать:

- обметувальні стібки;

- стебловий шов;

- тамбурні шви (“ланцюжок”, “петля упри кріп”, “ялинка”) [5, c. 96].

Обметувальні стібки виконують зліва направо, вколюючи голку перпендикулярно до зрізу. Голку вводять з лицевої сторони тканини і виводять з вивороту через відкриту петлю.

Обметувальними стібками можна обробляти зрізи, обметувати петлі і виконувати ажурні узори. 

При обробці прямих кутів виробу або заокруглень нитка повинна бути не натягнута – шити слід вільно, щоб запобігти деформуванню тканини.

Для одержання рельєфної вишивки спочатку прокладають стібки “голка