Методика навчання учнів молодших класів вишиванню

Кожне завдання має кілька способів виконання, серед яких можуть бути: правильний раціональний (еталонний), правильний нераціональний, неправильний. Правильний нераціональний не є економним з огляду на психофізичні, часові та інші витрати, але до браку виробу не призводить.

Визначені вимоги стосуються побудови системи завдань, за якими вчитель може самостійно добрати об'єкти праці для проведення корекійно-розвивальної роботи на заняттях з трудового навчання, а саме для формування в учнів узагальненості, усвідомленості, самостійності та стійкості розумової діяльності, а також індивідуального способу діяльності. Крім них, визначимо вимоги до її використання, що також важливо для розуміння принципу побудови системи завдань:

Виконання кожного завдання вимагає здійснення всіх етапів трудової діяльності та обов'язкового його завершення. Здійснення основних етапів трудової діяльності (аналіз, планування, організація, практичне виконання, самоконтроль), результативність виконання завдання – необхідна умова впорядкування та засвоєння учнем практичної діяльності, в процесі яких формуються розумові якості та індивідуальний спосіб діяльності.

Виконання кожного завдання передбачає словесне опосередкування його етапів відповідно до структури діяльності [3, c. 28].

Виконання кожного наступного завдання передбачає зменшення допомоги учневі у визначенні технологічної послідовності виготовлення виробу.

Кожне наступне завдання передбачає поступове зростання самостійності учня у виконанні всіх етапів діяльності в такій послідовності: самоконтроль – виготовлення виробу – організація – планування – аналіз діяльності. Самостійність в орієнтувальній основі виконання завдання, насамперед в аналізі, надається в останню чергу. Оволодіння вмінням адекватно та повно аналізувати завдання – основа ефективного виконання всіх інших етапів діяльності.

Виконання кожного наступного завдання передбачає порівняльний аналіз його умов та способів виготовлення виробу з попередніми.

Ефективність використання системи завдань, побудованої відповідно до визначених вимог, залежить від додержання методичних умов, найважливішою серед яких є структурування виконання кожного завдання та системи завдань у цілому за таким планом:

1. Перевірка знань, умінь та навичок, потрібних для виконання завдання; засвоєння термінологічного словника.

2. Аналіз завдання.

3. Визначення технологічних операцій виготовлення виробу та раціональної їх послідовності (планування діяльності).

4. Організація трудової діяльності.

5. Практичне виконання завдання.

6. Самоконтроль діяльності.

7. Обговорення та узагальнення результатів виконання кожного завдання й системи завдань взагалі (технологічна послідовність виготовлення виробу; етапи виконання завдання (як діяльності); загальне та відмінне в умовах та способах виконання завдань; ефективність виконання завдання залежно від способу).

8. Оцінка результатів роботи учня на занятті [4, c. 54].

Використання в процесі трудового навчання системи завдань з розвивальною метою передбачає опанування учнями необхідних для виготовлення виробів техніко-технологічних знань та практичних (операційних) навичок. Щоб виконувати в процесі праці розумові дії, дитина повинна мати у своєму арсеналі певний обсяг знань та способів дій. Тому перед виконанням кожного трудового завдання вчитель перевіряє наявність в учнів знань та навичок володіти трудовими операціями, пов'язаними з виготовленням виробу.

Формування в учнів загальних інтелектуальних здібностей до праці передбачає і розвиток рухової сфери, яка є умовою та основою становлення складних операційних умінь. Можливості для виправлення в дітей моторної неспритності, недостатньої цілеспрямованості й координації рухів, дрібної моторики рук та навчання їх рухових прийомів містить вивчення кожної програмної теми з трудового навчання. 

Формування у дітей операційних трудових навичок можливе на основі копіювання, їх демонстрації, без участі словесного опосередкування, тобто без вербального інструктажу. Проте вже на першому році трудового навчання показ операції дедалі більше має підкріплюватися поясненням. В.В.Чебишева зазначає, що саме словесне опосередкування сприяє усвідомленому засвоєнню рухових компонентів діяльності, а це є важливою умовою їх самостійного використання в практичній діяльності. У результаті показу дії засвоюються швидше. Поєднуючи пояснення та показ, можна досягти вищої якості роботи, ніж при виконанні її лише на основі показу, і більшої продуктивності, ніж за умови лише пояснення [4, c. 56].

Після засвоєння учнями та перевірки в них необхідних знань, умінь та навичок, термінологічного словника вчитель послідовно здійснює керівництво трудовою діяльністю учнів, виконанням її етапів: аналізу, планування й організації, практичного виконання, його самоконтролю. Після виконання завдання у визначеній відповідно до структури діяльності послідовності під керівництвом учителя здійснюється обговорення та узагальнення результатів виконання системи завдань, а саме:

– етапи виготовлення виробу (технологічна послідовність операцій);

– етапи виконання завдання (відповідно до структури діяльності);

– спільне та відмінне в умовах кожного наступного завдання та способі його виконання порівняно з попередніми та з усіма завданнями системи в цілому;

– ефективність виконання завдання залежно від його способу;

– обґрунтування раціонального способу.

Щоб з'ясувати залежність ефективності практичної діяльності від використаного способу та обґрунтувати раціональний спосіб діяльності, розглядаються кращі вироби, їх якість та швидкість виконання і порівнюються з використаними способами роботи. Доводиться, що вироби виготовляються якісніше та швидше за раціональною технологічною послідовністю. Аналізуються також труднощі, з якими стикаються учні при використанні ними неправильних та нераціональних