Міф та магія

Не личить сьогочасній людині сліпо вірити у необгрунтовані нісенітниці... Якщо взяти до рук документи ІІ-го Ватиканського Собору, то можна прочитати, що від магічного розуміння світу захищає якраз загострена снага розмірковування... (пор. «Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі», 7). А як же тоді постійно актуальна християнська догматика? Без неї нам, звичайно, не обійтись. Ми, як розумні створіння, що мають розум, маємо ним користуватись. Вчителі Церкви наголошують, що християнин не має права звертатися до нецерковних релігійних практик. «Дух сатани через шпарку проникає до Церкви», – сказав колись відкрито у своїй промові папа Павло VI [22, 189].

 

 

Магічна дія, як правило, складається з наступних основних елементів: матеріальний предмет (речовина), тобто інструмент; словесне заклинання – прохання або вимога, з якими звертаються до надприродних сил; певні дії й рухи без слів – обряд. Таке визначення можна дати магії що виникла на зорі часів.

Час виникнення магії учені відносять до періоду первісного суспільства, точніше – епоху кам'яного віку. Є дані, що магічні обряди і вірування існували вже в неандертальців, які жили 80 – 50 тисяч років тому. Первісні люди, вважають деякі вчені, зберігаючи ведмежі черепа і кістки, сподівалися, що це дасть можливість убитим тваринам повернутися до життя і тим самим збільшить число цих тварин.

Коріння первісної віри в магію слід шукати в матеріальних і суспільних умовах життя людей. Первісне стан людства іноді зображується повним блаженством, коли люди як пестуни природи одержували від неї у вигляді дарунків усе необхідне для життя. Але картина виглядає дещо інакше. Умови життя наших предків були досить суворими і дуже трагічними. Середній вік неандертальців становив двадцять років. Вироблене ними потомство мало слабкі життєві характеристики, тому в великій кількості гинуло (голод, хвороби, хижі тварини і т. д.). у людей тієї епохи були найпростіші знаряддя праці і полювання, зроблені з каменю, кістки, дерева. З такими знаряддями важко було знайти постійне джерело живлення. Тому первісні люди часто залишалися без видобутку. А рослинну їжу можна було добувати в певні місяці року.

Трудова діяльність первісних людей залишала бажати кращого. Всі спроби забезпечити себе самими необхідними засобами для існування в основному не приносили ніякого результату. В результаті чого у первісної людини не було впевненості в завтрашньому дні, у своє майбутнє і майбутнє своїх одноплемінників. Відсутність реальних коштів, що гарантують надійні і постійні результати виробничої діяльності, і з'явилися основними причинами того, що людина кам'яного віку звернувся до пошуків ірраціональних засобів практичного впливу на природу. Таких коштів з'явилися магічні ритуали та обряди. Так економічна нерозвиненість, слабкість первісного людства, що виразилася в практичному безсиллі людини перед природою, і з'явилися тим соціальним тлом, на якому виросла віра в магію.

Первісні люди були переконані, що за допомогою виконання магічних обрядів вони вступають у контакт із надприродною силою, яка може захистити їх від стихій природи, від усіх злих сил і істот, допомогти в досягненні тієї чи іншої практичної мети, яку вони не в змозі досягти за допомогою реальних прийомів і засобів. Конкретні форми чаклунства створювалися кожним родом, плем'ям, громадою самостійно, результатом чого з'явилося незліченну різноманіття магічних ритуалів і обрядів. Вчені описали і систематизували буквально тисячі чаклунських ритуалів і вірувань, поширених у різних народів у різні часи.

Процедура мисливського чаклунства, з роду в рід переходили амулети і талісмани, різні предмети, нібито володіють незвичайними силами впливу на навколишній світ, здатні приносити успіх і здоров'я.

Первісні люди, що виділилися з тваринного світу і ще тісно з ним пов'язані, не вміли провести чітку межу між природою. Їм здавалося, що вони перебувають у тісному спорідненість з усім навколишнім світом – камінням, деревами, тваринами. Вони були впевнені, що всі ці предмети тою чи іншою мірою допомагають їм.

Існують різні визначення магії. Однак усі вони незмінно відзначають одну її особливість, а саме: у її основі завжди лежить віра в надприродні сили й у здатність людини за допомогою цих сил контролювати навколишній світ.

Дійсні корені первісної віри в магію варто шукати в матеріальних і суспільних умовах їхнього життя. Первісний стан людства іноді зображується повним блаженства, коли люди як мазуни природи одержували від її у виді дарунків усе необхідне для життя. Але про труднощі первісних людей, про суворі, часом трагічні умови їхнього життя красномовно говорять наступні цифри: майже 50% неандертальців не доживали до свого двадцятиліття. У кроманьонця середня тривалість життя не перевищувала 20 років. У найбільш важкому положенні виявлялися жінки і діти: 38% неандертальцев померало,