Міф та магія

Ці дані були отримані вченими при вивченні кісткових останків первісних людей. Високий рівень смертності найчастіше був результатом частих голодувань, смертельних поранень у ході полювання на великих тваринах, що було закономірним і природним в силу нерозвиненості первісних продуктивних сил, бідності і слабості первісної техніки. У людей тієї епохи були лише найпростіші знаряддя праці, зроблені з каменю, кісти, дерева. Вони були грубі і не могли забезпечити постійні джерела харчування. Кошти до існування найдавніші люди добували полюванням, рибним ловом, збиранням. Однак первісний мисливець, незважаючи на усе своє уміння і мистецтво, часто залишався без видобутку, а рибалка без риби: звір зникав з лісу, риба залишала ріки. Рослинну ж їжу можна було добувати лише у визначені місяці року.

Трудова діяльність первісних людей, усі зусилля наших далеких предків, що мали своєю метою забезпечити себе і своїх близьких коштами до існування, нерідко закінчувалися безрезультатно. Це викликало в них стан непевності у своїх силах, непевності в майбутньому. Відсутність реальних коштів, що гарантують надійні і постійні результати виробничої діяльності, і з'явилися основними причинами того, що людина кам'яного віку звернулася до пошуків ірраціональних коштів практичного впливу на природу. Подібними коштами і з'явилися магічні ритуали й обряди.

Так економічна нерозвиненість, слабість первісного людства, що виразилася в практичному безсиллі людини перед природою, і з'явилася тим соціальним тлом, на якому виросла віра в магію.

Первісні люди були переконані, що за допомогою виконання магічних обрядів вони вступають у контакт із надприродною силою, що може захистити їх від стихій природи, від усіх злих сил і істот, допомогти в досягненні тієї чи іншої практичної мети, що вони не в змозі досягти за допомогою реальних прийомів і коштів. Конкретні форми чаклунства створювалися кожним родом, плем'ям, громадою самостійно, результатом чого з'явилося незліченне різноманіття магічних ритуалів і обрядів. Вчені описали і систематизували буквально тисячі ритуалів і вірувань, що існували в різних народів у різні часи.

 

 

Окультизм (від лат. Occultus – таємний, потаємний) – загальна назва містичних вчень, які стверджують про існування прихованих сил у людині і космосі, недоступних для звичайного людського досвіду, а також комплекс вірувань в існування прихованої зв'язку людини з потойбічним світом. Найчастіше терміни «окультизм» і «езотеризм» застосовуються як синоніми.

В даний час більшість окультних навчань наукою класифікується як псевдонаука або як паранормальні вірування.

Окультизм Епохи Відродження тісно пов'язаний з такими течіями як Герметизм, Християнська каббала, розенкрейцерство і Алхімія. Ключовими діячами окультизму тих часів були такі відомі діячі, як Парацельс, Піко делла Мірандола, імператор Рудольф II, Марсіліо Фічіно, Джон Ді, Генріх Корнеліус Агріппа, Якоб Беме, Мартінес де Паскуаллі, Луї Клод де Сен-Мартен, астролог і астроном Тихо Браге, єзуїт Атанасіус Кірхер, алхімік Роберт Фладд та інші, на чиї праці згодом спиралися окультисти XIX століття [9, 301].

Окультизм – це вивчення окультного, тобто «прихованого» знання. Згідно Папюса, він являє собою філософську систему, яка прагне синтезувати знання, здобуті науками, з метою встановити закони, що керують усіма явищами. Він може включати такі дисципліни, як магія, екстрасенсорне сприйняття, астрологія, нумерологія, хіромантія, спіритуалізм, тлумачення та вивчення символізму карт Таро та ворожіння на гральних картах.

Відповідно до визначення релігії як віри в існування надприродних істот, явищ і сил, окультизм є різновидом релігійного світогляду. Традиційні релігії, такі як християнство, іудаїзм, індуїзм, буддизм та іслам, звичайно належать до окультизму, проте деякі інтерпретації цих релігій є окультними, наприклад інтерпретація індуїзму в рамках теософії або деякі сучасні варіанти іудейської кабали. На думку представників традиційних релігій, такі інтерпретації є для них хибними й неприйнятними. Згідно з уявленнями прихильників окультизму, він поєднує в собі всі таємні знання, зв'язки з певною релігією може і не бути.

Представники окультизму вважають, що люди штучно закрили себе для сприйняття цілого ряду окультних явищ природи, які сприймалися в колишні часи, коли свідомість не було так придушене раціоналістичними обмеженнями. Вони стверджують, що наука народилася з магії і повинна неминуче повернутися до своїх магічним істин, що магія і є невідома природознавство.

Окультизм не визнається наукою, оскільки окультні феномени суперечать сучасній науковій картині світу. Окультизм заснований на ірраціональному типі мислення, що не допускає розділення об'єктивної і суб'єктивної сфери, таким чином представляючи собою антипод, протилежність наукового мислення.

У Біблії окультизм і заняття окультизмом засуджуються. Ряд конфесій сучасного християнства до окультизму відносить такі напрямки, як магія, сатанізм, спіритизм, теософія, антропософія.

Окультизм (від лат. Occultus – таємний, потаємний) – загальна назва навчань, які визнають існування прихованих сил у людині і космосі, доступних лише для «посвячених», що пройшли спеціальні психічні тренування. Навчання окультизму про загальних прихованих зв'язках явищ та про людину як мікрокосмі вплинуло на становлення експериментальних методів у науці (італійська натурфілософія епохи Відродження та ін.) Термін езотерика має подібне значення, вони взаємозамінні [6, 197].

Окультизм це вивчення окультного, тобто прихованого, знання. Він може включати такі предмети, як магія, екстрасенсорне сприйняття, астрологія,