Міф та магія

Прикметник «окультний» часто застосовується в загальному сенсі до того, що не загальноприйнято серед основних релігій. Навіть каббала вважається окультним вченням, можливо, через її популярності серед волхвів (біблійних мудреців-чарівників, які відвідали немовляти Ісуса. Як вважається, вони були зороастрійцамі) і Телемітамі. Каббала пізніше використовувалася орденом Золотої Зорі, і допрацьовувалася Алістером Кроулі і його протеже Ізраель Регард. З того часу багато авторів застосовували синкретичний підхід, проводячи паралелі між різними дисциплінами.

Окультизм вважається вивченням внутрішньої природи речей, на противагу зовнішніми характеристиками, які вивчаються наукою. Німецький послідовник Канта філософ Артур Шопенгауер називав цю внутрішню природу словом Воля, і припускав, що наука нездатна заглянути далі відносин між однією й іншою річчю і пояснити внутрішню природу самої речі, незважаючи на будь-які зовнішні відносини її з іншими речами.

Окультист Алістер Кроулі ввів науковий підхід, застосовуючи його до вимірювання погано вимірюваних величин. Кожен факт, який ми вважаємо істинним у фізичному всесвіті, заснований лише на ідеї, пов'язаної якимось чином з іншими ідеями, і якщо ми спробуємо виділити такий факт в абсолютних поняттях, ми зрозуміємо, що це неможливо.

Алхімія, попередниця сучасної хімії, вважається окультної практикою. Алхімія раніше була широко відома серед вчених, наприклад, її практикували Роджер Бекон, Парацельс, Ісаак Ньютон та багато інших. В епоху Просвітництва шляхи алхімії і науки розійшлися.

Деякі релігійні течії вважають окультизмом все надприродне або паранормальне, що неможливо досягти за допомогою бога, і тому вважають окультизм справою рук сатани. Слово «окультизм» у багатьох людей викликає погані асоціації, і, хоча ряд практик, які використовуються основними релігіями, можна назвати «окультними», їх рідко так називають.

Символ Церкви Сатани або сатанинського козла шабашів відьом. Створений шведським окультистом Освальдом Віртом. Церква Сатани, заснована в 1966 році в Сан-Франциско, як символ сатанізму прийняла зображення Бафомета. Це зображення являє собою цапову голову, вписану в перевернуту п'ятикутну зірку. Перевернутий пентакль може бути вписаний в свою чергу в подвійній коло.

На зовнішньому колі єврейські букви по краях пентаграми складають ім'я Левіафана, величезного морського змія, який асоціюється з дияволом.

Символ розенкрейцерів, як символ крові Христа. Розенкрейцери (нім. Rosenkreuzer), члени таємних (переважно релігійно-містичних) товариств у 17-18 століттях у європейських країнах (насамперед у Німеччині, Нідерландах, Росії). Назва походить від імені легендарного засновника товариства Християна Розенкрейца, що нібито жило в 14-15 століттях, або по емблемі розенкрейцерів – троянді і хреста. У вченні та діяльності розенкрейцевів велике місце займали ідеї морального самовдосконалення і окультні науки – чорна магія, кабалістику, алхімія.

Емблема розенкрейцерів має кілька варіантів і символізує спокутну міць крові Христа, символ в цілому представляв ілюстрацію тріумфу духу, циклу смерті і відродження. Більш глибоке, приховане значення символу – союз божественних начал – жіночого і чоловічого (Марії та Христа).

Символ теософічного суспільства, заснованого в 1875 містиком Оленою Петрівною Блаватською. Емблема складається з комбінації анха, гексаграмм, уробороса, свастики і му символу.

Символ масонства. Масонство (франкмасонство) (франц. franc mason, англ. Free mason – букв. «Вільний каменяр»), релігійно-моральний рух, що виник на початку 18 століття у Великобританії, пов'язаний із задоволенням релігійної потреби на позацерковній основі. Перша ложа (Велика ложа) заснована в Лондоні 24 червня 1717. З Великобританії поширилося в інші країни, у тому числі в Росію, де масони користувалися у 18 – першій третині 19 ст. великим впливом. Масони вважали, що духовну єдність історичного процесу життя людей забезпечується не Церквою, а орденом як «Храмом Бога Живого». Саме орден масонів, ступінь його поширеності в суспільному житті є духовним провідником гармонійного пристрою як самого суспільства, так і людини. Цілісність історичного процесу зберігається лише завдяки причетності до «Вищій знання» ордена масонів [12, 189].

 

 

При ознайомленні з кожною з релігійних течій звернімо увагу на те, що в релігії в перекрученій, ілюзорній формі відображаються реальні соціальні процеси, земні інтереси, сподівання і прагнення широких народних мас, що боротьба у формі релігії, яка ведеться нібито через розходження в розумінні тих або інших догматів, насправді має на меті досягнення земних цілей. Тому при аналізі будь-якої форми релігії важливо вільно орієнтуватися в матеріалі і вміти відповісти на такі запитання: в яких історичних умовах виникла дана форма релігії; в яких соціальних прошарках вона поширювалась; як у віровченні відбивалися інтереси цих соціальних груп; які зміни відбувалися в даній формі релігії в період історичної еволюції; який вид (віровчення, культ, організаційна структура) має тепер; якою є її роль у житті сучасного суспільства?

Необхідно звернути увагу на такі категорії і поняття: «родоплемінні», «національні», «світові релігії», «тотемізм», «анімізм», «фетишизм», «магія», «шаманізм», «культ померлих», «культ предків», «Біблія (Старий і Новий завіти) «, «Коран», «Суна», «сансара», «релігійний культ», «обряди», «проповідь», «молитва», «богослужіння», «свята» тощо.

Важливо усвідомити, що існують такі типи релігії: родоплемінні, національні, світові. Кожен з цих трьох типів відображає відповідний ступінь розвитку суспільства: релігії першого типу – родоплемінні, характерні для суспільства, що перебуває на ступені родового ладу; другого типу