Міф та магія

Друга, керівна роль жінки в релігії, – землеробський культ – своєрідна жіноча релігія. Це проявилося у двох головних процесах: найголовніші духи зображалися у вигляді духів жіночого роду, і найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки. У деяких народів дозволялося важливі обряди виконувати й чоловікам, але за однієї умови: вони повинні були видавати себе за жінку (говорити голосно, що вони жінки, перевдягатися у жіночий одяг).

Третя риса – людське жертвопринесення як система. Не розуміючи суті землеробських процесів, люди думали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвування, тому первісні землероби намагалися свої дари духам зробити більш дорогими, цінними. Так виникла ідея необхідності людського жертвопринесення.

Четверта – ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після похорон воно воскресає знов. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово померти, щоб потім воскреснути.

І нарешті, п'ята риса – переселення країни мертвих із землі на небо. Багато благ і неприємностей землеробам посилало небо: світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уявлення про те, нібито духи живуть на небі. За аналогією і країну мертвих переселили із землі на небо. Саме тоді вперше виникла ідея про життя душ мертвих у царстві небесному. Землеробський культ широко представлений у сучаних релігіях. Серед християнських святих є й покровителі землеробства (Георгій), і повелитель дощу і грому (Ілля-пророк). Усе це відгомін землеробського культу. Від ідеї жіночого духу землі бере початок уявлення про богородищо: недарма віруючі в селі називали її покровителькою хлібів. Із землеробського культу прийшли в християнство свята Різдва Христова (в минулому – свято народження духа сонця) і пасхи (в минулому свято воскресіння духа зерна).

Шаманізм (евенкійською мовою «шаман» означає несамовитий) – це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів). Приміром, у якутів до революції вважалося, що коли людина захворіла, її ніхто не може вилікувати, крім шамана. Шаман лікував за плату. В процедуру лікування входило виконання сукупності релігійних дійств: заклинання, пісні, танці, звернення до духів. Якщо після релігійного лікування організм перемагав хворобу, слава приписувалася шаману, а якщо помирав – винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого.

За яких історичних умов виник шаманізм? Близько 6 тис. років тому розпочався перехід до патріархату. За патріархату з'явилися додаткові продукти харчування, завдяки тому, що люди почали виробляти більше, ніж було потрібно. У колективі виникла можливість утримувати тих, хто не займався продуктивною працею. Основними видами виробничої діяльності були скотарство і землеробство, яке виникло на основі скотарства. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони мали мисливське знаряддя- Вирішальна роль чоловіка в господарському житті зумовила виведення його на перший план і в господарському управлінні. Можливість утримувати людей, які нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві – ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.

Перша риса шаманізму – поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які засоби для існування значною мірою або повністю здобували за рахунок виконання релігійних обрядів; хоча в особі шаманів уже з'явилося духовенство, церкви ще не було. Шамани не мали власної організації. Вони діяли в межах родоплемінної організації, підкоряючись ватажкам роду і племені, виконували їхні вказівки.

Друга – виділення головного релігійного поклоніння так званих шаманських духів. З погляду людей того часу, ці духи служили шаману, виконували його доручення, допомагали пізнавати таємниці, билися із злими духами.

Третя – керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок різко зменшилася, і вони витіснені на другий план духами-чо-ловіками. Серед професійних служителів культу були жінки, але наскільки глибоким був процес розкладу родового ладу, настільки шамани витісняли шаманок.

Четверта – використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до приступів. В багатьох випадках шамани були нервовохворими. Причому до поєднання нервової хвороби з професією шамана люди йшли двома шляхами: в одних випадках нервовохворі ставали шаманами через свою незвичайність і обмежену здатність до суспільно корисної праці, в інших – шамани ставали нервовохворими через сильні і часті збудження при виконанні релігійних обрядів.

І, нарешті, п'ята риса – використання задурливих дій як засобів виконання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь-якої брехні. І лише на стадії шаманізму до несвідомого одурманення додався свідомий обман, який став водночас і засобом відправлення релігійних обрядів і однією з додаткових причин збереження релігійності. У народів Азії,