Міф та магія

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі – все це за своєю суттю ускладнений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і спіритизмі (віра у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, що крутиться).

Магія, фетишизм і анімізм відобразили і відбили стан безсилля первісної примітивної, малоосвіченої людини. У всіх випадках, коли люди, не маючи достатніх знань, відчували себе безсилими, вони шукали допомоги в магії фетишів або надприродних двійників. Ранні форми релігії, що виникли в період формування родового ладу, збереглися й надалі у родоплемінному і класовому суспільстві. Проте вони були відсунуті на другорядні позиції тими релігіями, які повніше відображали конкретні особливості суспільного розвитку.

Тотемізм (мовою індійців-оджибве «тотем» означає – його рід) є віра у надприродну спорідненість груп людей з певними видами тварин. Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду і племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Усі вважалися братами і сестрами, і тому свої родові колективи первісні мисливці називали їх іменами. Наприклад, північно-американські індійці з племені журавля (оджибве) у XVII ст. мали ряд родових колективів, які носили назву: журавля, сома, гагари, ведмедя. А в Австралії в кінці XVIII – на початку XIX ст. європейців дуже дивувало, коли на запитання: «Хто ти такий?» – абориген відповідав: «Я -кенгуру» або «Я – личинка комахи». А тимчасом цими відповідями австралійці підтримували свій кровний зв'язок з тотемами.

Спочатку тотему поклонялися тільки як тварині, причому тій, яка була об'єктом полювання. Пізніше (із збільшенням кількості людських колективів) родинні стосунки були поширені на решту тварин, а в окремих народів – також на рослини і природні фактори. Наприклад, у австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілея, оливове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.

За яких історичних умов виник тотемізм? У нього було дві специфічні соціальні умови: виникнення родового ладу і полювання, як основний вид трудової діяльності. Разом із виникненням родового ладу з'явилась і залежність кожного члена суспільства від колективу родичів, оскільки тільки від них первісна людина могла отримувати допомогу і заступництво. А в умовах, коли полювання було основним видом трудової діяльності, первісна людина досить сильно відчувала і свою залежність від тварин. Залежність від родового колективу і тварин – ось ті особливості раннього матріархату, які ніби відбилися в тотемізмі. Відзначимо дві основні риси тотемізму. Перша – виділення в ролі головних об'єктів поклоніння тотемічних духів, тобто двійників тотемів. Не самі тотеми, а їхні двійники були головним об'єктом поклоніння в цій релігійній системі. Тотемам поклонялися настільки, наскільки вони були вмістилищем тотемних духів. Це поклоніння проявлялося через молитви, танці, табу, жертвопринесення, виготовлення зображення тотемів, спеціальні тотемні свята. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему. Під уподібненням мається на увазі прагнення ззовні бути схожим на тотема хоч би якоюсь однією рисою. Так, окремі жителі Африки, намагаючись бути схожими на антилопу-зебру, вибивали собі нижні зуби.

Друга риса – дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умови дотримання особливих релігійних процедур. Тотемам поклонялися, але їх же вбивали і з'їдали. І, за переконанням первісних мисливців, одне не заважало іншому. Важливо було одне: вбити і з'їсти за правилами, тобто так, щоб не нашкодити тотемному духові. Так, індійці-шевенези (Канада) ще на початку XX ст. виконували такі процедури над тілом забитого родича-оленя: ставили перед його мордою посуд з їжею, танцювали мисливський танець, просили вибачення і бажали щастя духу оленя в країні мертвих.

Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Особливо відчутний його вплив в індуїзмі, де багато тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місце серед усіх шанованих тварин у індусів займає корова. Сліди тотемізму простежуються й у християнстві. Святий дух зображується у вигляді голуба, а Христос часто називається агнцем, тобто ангелом. Від обряду ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таємне причащання, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина з'їдають тіло і п'ють кров бога.

Землеробський культ – це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на урожай. Типовий приклад – релігійні погляди індійців-ірокезів. Вони жили раніше на території, де тепер розташовані канадські міста Квебек і Монреаль. Ще в XIX ст. ірокези вшановували чотирьох головних духів: землі, бобів, кукурудзи і гарбуза. Ці чотири духи, за їхніми уявленнями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображала у вигляді трьох сестер, одягнених у листя відповідних рослин. Поряд з духами-жінками вшановували також, але на другорядних ролях, духів-чоловіків – сонця, дощу і вітру. За яких же історичних умов виник землеробський культ? З розвитком матріархату (близько 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності було мотичне землеробство, яке розвинулося із збирання того, що росло. А збиранням раніше займалися жінки. Отже, доки чоловік полював, жінка винайшла землеробство. Тому