Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

рішучим впливом дисципліни на морально-психологічний стан (МПС) особового складу, який є головним критерієм оцінки ефективності всього виховного процесу як в мирний, так і воєн-ний час; 

особливостями організаційно-штатної структури військо-вих підрозділів (частин) та поступовим переходом Збройних Сил України на контрактну основу функціонування;

характером бойових, навчально-бойових та інших за-вдань, які будуть виконуватися особовим складом у сучасній війні; 

необхідністю жорсткої регламентованості умов повсяк-денної життєдіяльності військовослужбовців;

залежністю ефективної військово-професійної діяльності особового складу, у тому числі підтримання постійної бойової готовності підрозділів і частин, несення бойового чергування і вартової служби, від стану військової дисципліни у підрозділі (частині) та дисциплінованості кожного окремого військовослу-жбовця та ін.

Спочатку проаналізуємо поняття “дисципліна”, оскільки воно за своїм змістом багатогранне, віддзеркалює складну систе-му громадських стосунків, а тому дати однозначне визначення не можна. Поняття „дисципліна”, на думку А.С. Макаренка, має де-кілька значень. Одні під дисципліною розуміють правила поведі-нки, наголошував він, інші – звички, які вже склались і вихова-лись у людини, треті вбачають у дисципліні покірність. Всі ці окремі погляди більшою або меншою мірою наближаються до істини, але для правильної роботи вихователя необхідно мати більш чітке уявлення про саме поняття “дисципліна”.

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додер-жання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановле-них військовими статутами та іншими законодавчими актами України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбов-цями свого військового обов’язку, відповідальності за захист Віт-чизни, незалежність та територіальну цілісність України, на їх вірності Військовій присязі.

Дисциплінованість – це комплексна якість особистості во-їна, роль якої полягає в самоорганізації і саморегуляції її поведін-ки у відповідності із статутними нормами, правилами, вимога-ми, свідомому дотриманні норм і правил воїнського етикету. 

Вона віддзеркалює глибину свідомого сприйняття воїном норм і правил статутів, воїнського етикету, загальноприйнятих правил поведінки. У ній знаходить відбиття суб’єктивний бік вій-ськової дисципліни (об’єктивний бік – сукупність правил і норм поведінки особового складу, що визначені статутами, Військовою присягою, наказами і розпорядженнями командирів (начальни-ків), воїнським етикетом, загальнолюдськими правилами поведі-нки).

Оцінку стану індивідуальної дисциплінованості військово-службовця рекомендується здійснити на основі отримання від-повідей на наступні питання:

За який проміжок часу здійснюється оцінка?

В яких умовах діяльності і поведінки оцінюється дисцип-ліна (бойова підготовка, вартова служба, дозвілля тощо)?

Які вимоги ставилися: із якими правилами поведінки, по-садовими і загальновійськовими обов’язками, розпорядженнями і інструкціями була пов’язана діяльність?

В яких умовах знаходився військовослужбовець: простих чи складних? Наскільки великим було дисциплінарне наванта-ження?

Чи піддавався негативним впливам з боку інших осіб, що перешкоджали вихованій поведінці (поганий приклад, непрямий або прямий тиск недисциплінованих товаришів по службі)?

Знаходився в режимі автономного поводження або був на очах у начальника і товаришів по службі, працював під керівниц-твом командира?

Як справився з дисциплінарним навантаженням, які допу-стив помилки і порушення правил, норм, вимог? 

Як ці порушення співвідносяться із загальним обсягом дисциплінарного навантаження?

Які боки особистої дисциплінованості виявилися за аналі-зуємий час (самодисципліна, ретельність (виконавча дисципліна), позитивне ставлення до вимог служби, внутрішня організова-ність)?

Який вплив зробив на дисциплінованість своїх товаришів по службі (дав позитивний приклад, допоміг командиру в наве-денні порядку, виступив із критикою недоліків у дисципліні, вніс свої пропозиції, виявився дезорганізатором, головним дезоргані-затором)?

Аналіз допущених порушень дисципліни.

Загальні висновки:

—загальна оцінка поточного стану індивідуальної дисцип-лінованості воїна;

—динаміка стану його дисциплінованості: поліпшення, по-гіршення, стабільність, нестійкість;

—оцінка досягнутого рівня розвитку особистої дисципліно-ваності;

—має місце явна недисциплінованість;

—психічні механізми дисциплінованого поводження хиткі та ненадійні;

—мотивація службової діяльності.

На основі цих висновків можна визначити такі основні ознаки дисциплінованості воїна:

—усвідомлення воїном вимог, правил і норм статутів, Вій-ськової присяги, наказів і розпоряджень командирів (начальни-ків), воїнського етикету, загальнолюдських правил поведінки з позицій суспільних потреб;

—розуміння особистої вагомості військової дисципліни;

—беззастережне сприйняття вимог, правил, норм і духу ста-тутів, Військової присяги, наказів і розпоряджень командирів (начальників), воїнського етикету, загальнолюдських правил по-ведінки;

—стійка, самоорганізована й позитивно вмотивована пове-дінка, яка приведена до суворої відповідності загальнолюдській моралі, духу статутів, Військовій присязі, воїнському етикету.

На основі наявності вищезазначених ознак у поведінці вій-ськовослужбовця та виходячи з типів мотивованої поведінки, можна виділити такі рівні дисциплінованості: високий, середній і низький. 

Високий рівень дисциплінованості викликаний соціально вагомими мотивами і характеризується високим рівнем розвитку навичок і умінь дисциплінованої поведінки, тобто це – свідома дисциплінованість.

Воїни, які мають середній рівень дисциплінованості, буду-ють свою поведінку на основі мотивів наслідування товаришів по службі, командирів. Сталість їхньої поведінки значно нижча, во-ни зазнають тиску з боку недисциплінованих воїнів. 

При низькому рівні дисциплінованості соціально вагомі мо-тиви у воїна розвинуті слабо, вони значною мірою не впливають на його поведінку.

Таким чином, ми бачимо, що встановлені законами і стату-тами правила і норми поведінки, звернені до військовослужбов-ців, передбачають з їхнього боку відповідне ставлення, тобто їх вивчення і свідоме сприйняття, практичне оволодіння і свідоме дотримання. Це означає, що військова дисципліна спирається на конкретні психологічні засади. Цими