Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

•командирами бригад (полків) у двох-трьох ротах (батареях);

•командирами батальйонів (дивізіонів) у двох-трьох взводах.

Командири (начальники) особисто займаються навчанням безпосередньо підлеглих офіцерів, прапорщиків і сержантів су-часним гуманним принципам, ефективним методам і ненасиль-ницьким формам роботи щодо зміцнення військової дисципліни, оптимального використання наданих їм дисциплінарних прав, творчому поєднанні у своїй діяльності методів переконання, зао-хочення, примусу та особистого прикладу.

Зусилля командирів підрозділів, офіцерів гуманітарних структур зосереджуються на індивідуальній роботі з військово-службовцями усіх категорій безпосередньо у підрозділах для ви-значення причин їх відхильної поведінки, надання їм своєчасної психологічної та інших видів допомоги, проведення сучасних профілактичних заходів. Вони організовують систематичне ме-дичне спостереження військовослужбовців, що належать до “груп ризику”, проводять з ними постійну виховну роботу.

Вони про виявлених осіб з нервово-психічною нестійкістю, схильних до пияцтва, вживання наркотичних та токсичних речо-вин, а також тих, хто схильний до конфліктної поведінки у війсь-ковому середовищі на підґрунті порушення статутних правил взаємовідносин, своєчасно мають приймати оптимальні рішення, організовувати комплексні організаційні, соціально-психологічні, психологічні та інші заходи щодо їх профілактики, попереджен-ня, викорінення та затвердження здорового образу життя у війсь-кових колективах.

Закінчуючи розгляд навчального питання, ми можемо зро-бити висновок, що морально-психологічне забезпечення військо-вої дисципліни та профілактики правопорушень – це складний психолого-педагогічний процес. А.С.Макаренко справедливо ро-зглядав дисципліну як загальний результат всієї виховної роботи або як її продукт. Він наголошував, що поведінка є досить склад-ний результат не однієї свідомості, але й знання, сили, звички, хватки, хоробрості, здоров’я і найголовніше – соціального досві-ду.

 

 

 

 

3. Система роботи командирів (начальників) щодо

зміцнення військової дисципліни

 

Насамперед слід зробити одне суттєве зауваження про те, що проблему зміцнення військової дисципліни у військовому се-редовищі тільки зусиллями одних командирів (начальників) та їх заступників не розв’язати, бо коріння цих порушень знаходяться не тільки у військовому середовищі. Одним із основних факторів їх появи є хронічні, загальносуспільні і загальноармійські про-блеми, які формують, а інколи й провокують відхильний стиль поведінки молоді, сприяють негативному її ставленню до служби в лавах ЗС України, а часто і заохочують їх породження у війсь-ковому середовищі. Також нам відомо, що до лав ЗС України призивається, на жаль, не найкраща частина української молоді. У зв’язку з цим, поки духовно не “оздоровиться” саме українське суспільство, не зміниться ставлення суспільства до Збройних Сил, не буде сформована позитивна мотивація у всього суспільс-тва до військової служби молоді, надзвичайно складно говорити про викорінення порушень військової дисципліни у конкретних військових підрозділах і частинах.  

У зв’язку з цим викладена нижче система роботи зі зміц-нення військової дисципліни стосується викорінення локальних факторів їх порушення, тобто вони пов’язані з індивідуально-психічними особливостями воїнів, наявністю у підрозділах пев-них негативних традицій, невмінням і неспроможністю команди-рів (начальників) ланки відділення-полк (бригада) управлінськи-ми заходами налагодити статутний порядок у підрозділі та фор-мувати свідому дисципліну у військовослужбовців.

Система роботи зі зміцнення військової дисципліни в під-розділі (частині) – це комплекс управлінських, організаційних, педагогічних і психологічних заходів та основних напрямків ро-боти командирів (начальників) щодо згуртування особового складу підрозділів (частини) у справжні військові колективи, до-сягнення у них позитивного МПС, затвердження суспільно схва-лених норм і правил поведінки його членів, дотримання ними свідомої дисципліни, бездоганного і неухильного додержання порядку і правил, встановлених військовими статутами, іншими законодавчими актами України та загальноприйнятими мораль-ними нормами поведінки. 

Ця система стосується конкретно психологічної проблеми, тому вона має розв’язуватися, у першу чергу, психологічними заходами із широким залученням фахівців – психологів. Військо-ві психологи у полку (бригаді) мають організовувати власну дія-льність на трьох рівнях. Перший – на рівні конкретної психологі-чної проблеми, тобто це робота з певним військовослужбовцем чи групою військовослужбовців, які мають суттєві проблеми з військовою дисципліною.

Цей рівень має бути основним для психологів батальйонів і полків (бригад), бо вони, маючи спеціальну психологічну освіту, спроможні з’ясувати психологічні фактори та механізми пору-шень військової дисципліни, поставити правильний діагноз та психологічно цілеспрямовано впливати на порушників. Другій рівень – це робота з певними категоріями військовослужбовців (наприклад, призовниками, сержантами, офіцерами, військово-службовцями, схильними до порушень військової дисципліни), підрозділами, яким потрібна кваліфікована допомога професійно-го психолога. Третій рівень – це аналітична, методична й органі-заційна робота у масштабі військової частини, пов’язана з психо-логічним забезпеченням виховних та інших заходів зі зміцнення військової дисципліни. 

Але в той же час ця система має відповідати вимогам Мі-ністра оборони України та передбачає:

по-перше, глибоке вивчення, осмислення й усвідомлення командирами (начальниками) основних вимог статутів, військо-вого законодавства України, наказів Міністра оборони щодо змі-цнення військової дисципліни;

по-друге, регулярну роботу посадових осіб у підпорядкова-них їм підрозділах із всебічного вивчення стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання особовим складом у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони та інших керівних докумен-тів; надання практичної допомоги у знятті напруги у військових колективах та забезпеченні позитивного МПС особового складу;

по-третє, заслуховування звітів командирів підрозділів й інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особис-тий внесок у її зміцнення, формування і розвиток дисциплінова-ності у кожного воїна. При цьому (так, як і при роботі в підлеглих підрозділах) звертається особлива увага на всі