Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
345
Мова:
Українська
412.
12.Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.
13.Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України. За-тверджена Наказом Міністра оборони України від 5.05.1999 р., № 142.
14.Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших війсь-кових формуваннях України. Затверджена Указом Президен-та України від 4 вересня 1998 р. № 98198.
15.Попович О.І., Петрович В.І., Стасюк В.В. Виховна робота в підрозділі. Навч.-метод. посібник. – К.: КВГІ, 2000.
16.Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Зброй-них Силах України та інших військових формуваннях: Дирек-тива Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.10.2002 р., № 1-1/1384.
17.Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах Укра-їни: Наказ Міністра оборони України від 19.04.1997р., № 11.
18.Про стан правопорядку, військової дисципліни та додаткові заходи органів військового управління щодо їх зміцнення: Директива Міністра оборони України від 31.05.2001 року, № Д-12.
19.Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо попередження пияцтва та впровадження здорового спо-собу життя у Збройних Силах України: Директива Міністра оборони України від 29.07.1999 р., № 17.
20.Про організацію правової підготовки у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України: Наказ Міністра оборони України від 24 лютого 2006 року № 117.
21.Робота командира підрозділу щодо зміцнення військової дис-ципліни (Методичні рекомендації). – Харків: ХВУ, 1998.
22.Темко Г. Методологічні основи виховання воїнів Збройних Сил України. Монографія. – К.: Варта, 1997.
23.Темко Г. Виховна робота у Збройних Силах України: історія і сучасність. – К.: Варта, 1996.
24.Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2002.
25.Ягупов В.В. Військове виховання. – К: Варта, 2003.
26.Методичний посібник командиру підрозділу щодо зміцнення військової дисципліни. – Львів: Зах. ОК, 2002.
27.Методичні рекомендації командирам військових частин (під-розділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. – К.: ГУВР, 2003.
28.Організація виховної роботи в підрозділах (Методичні реко-мендації випускникові). – Харків, ХВУ, 1998.
ТЕМА 11 Методика індивідуально-виховної роботи в підрозділі
План
1.Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі.
2.Основні напрямки, форми і методи індивідуальної виховної ро-боти посадових осіб.
Виховна робота – система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, пра-вової свідомості і особистих якостей, необхідних для військової служби, а також для забезпечення високої бойової та мобіліза-ційної готовності органів управління з’єднань і частин, військо-вої дисципліни та соціальної справедливості у стосунках між військовослужбовцями, начальниками і підлеглими, готовності особового складу до захисту держави.
З метою створення здорових соціально-психологічних умов військової служби та викорінення нестатутних взаємовідносин, попередження ухилень від військової служби, профілактики пра-вопорушень військовослужбовців у позаслужбовий час із року в рік зростають вимоги до командирів, штабів, виховних структур щодо проведення індивідуально-виховної роботи в підрозділах. Але істотного її покращення не спостерігається. Чому індивідуа-льна виховна робота до цього часу не дає якісного результату в удосконаленні особистісних якостей?
Ми назвемо декілька причин.
Відсутня єдина система психолого-педагогічного вивчен-ня особистості воїна. А без знання підлеглих неможлива успішна виховна робота. Недоліки у вивченні військовослужбовців нерід-ко зумовлені бажанням вирішувати складні питання з ходу, відс-тупаючи від наукових рекомендацій.
Не вдалося подолати авторитарного стилю спілкування. Відсутня культура в діалозі начальника і підлеглого. Спілкування проходить частіше за вказівкою, ніж за потребою.
Індивідуальна виховна робота не завжди буває конкрет-ною. Справа частіше підміняється розмовами, гаслами, закликами про необхідність бути уважним до вояків, турбуватися про них. Для урахування індивідуального впливу поки ще не існує одини-ці виміру. Легше відзвітуватися кількістю масових заходів – це краще сприймають комісії різних рівнів.
Дефіцит впливу на свідомість особистості зумовлений слабкою озброєністю офіцерів основами і методикою індивідуа-льної виховної роботи. Але не тільки цим. Зустрічаються офіце-ри, які взагалі не бажають займатися вихованням своїх підлеглих. Вони вважають, що це повинні робити виключно офіцери вихов-них структур.
Особливе значення індивідуальна виховна робота має в умовах реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, реалізації вимог Концепції соціаль-ного і гуманітарного забезпечення у Збройних Силах України, необхідності проводити ефективні заходи щодо зменшення впли-ву негативних проявів сучасного стану суспільства на морально-психологічний стан військ.
1. Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі
Починаючи розгляд першого навчального питання, доціль-но з’ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.
Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретного виховного завдання.
Принципи індивідуальної виховної роботи:
-Повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєд-нанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;
-зв’язок виховання підлеглого з життям країни, із завдання-ми бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;
-єдність індивідуального і колективного впливу на особис-тість воїна;
-дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;
-конкретність, скерованість на певного військовослужбовця;
-цілеспрямованість у досягненні певних завдань виховання;
-оперативність,